Син не заступився за мене перед дружиною, а мене двічі просити не треба – зібрала речі і пішла з дому

Як кажуть деякі досвідчені жінки – найнещасніші люди у світі – це віддані своїм невдячним дітям матері. Ясна річ, що дуже прикро, коли  найрідніша людина нехтує твоїми почуттями та знецінює допомогу. У такі миті сльози самі навертаються на очі.

Втім, не варто судити ситуацію, опираючись тільки на оповідь однієї зі сторін конфлікту. Навіть у такому випадку варто дотримуватися об’єктивності та балансу думок. Тож те, що видається матері підступною зрадою, для дітей є чимось буденним. Себто чинять діти зі своїми батьками так не з метою зачепити їхні почуття. Усе це характеризується одним поняттям “проблеми поколінь”.

Така ж ситуація трапилася і в сім’ї Тамари Ігорівни. 

У пані Тамари був улюблений син, невістка та двійко онуків. Самій бабусі вже минуло за 65, але це не сильно впливало на її самопочуття. Жіночка й надалі залишалася жвавою і життєрадісною. 

Ось уже 8 років Тамара живе сама. Чоловіка давно не стало, а син переїхав на квартиру дружини. До слова, невістка жінці одразу не сподобалася. Точно не те, що треба її синочкові. Куди він дивився перед одруженням, невідомо. Втім, дороги назад уже немає. Взагалі Тамара Ігорівна була навіть проти весілля. Гостей і так було мало, тож легше та дешевше було б накрити столи в її домі. Але молодята таку ідею чомусь не підтримали. Вони оплатили ресторан і скликали тільки найближчих людей. Ось таке весілля.

Тепер Тамара залишилася тільки наодинці із самою собою. Досі ж єдиною її радістю був синочок. Він добре вивчився  у школі, потім вступив до університету і після закінчення ВИШу одразу пішов на роботу. Ось він уже отримує хорошу зарплату. Словом, Тамара сином дуже пишалася.

Квартиру, у якій зараз живе сім’я Романа, подарувала сваха. Невістка була із заможної сім’ї і, напевне ,саме це обурювало Тамару найбільше. Вона не вірила, що бувають хороші та вірні стосунки між людьми різного соціального рівня. Сталося так, як гадалося. Ще з моменту весілля та народження онуків Тамара Ігорівна ніяк не могла догодити невістці: то подарунки на дні народження діток купувала неправильні, поради з виховання давала не такі і все в тому ж душі. Жінка очікувала, що хоча б син закриє рота своїй дружині і заступиться за неньку, але де там. Роман ще сам не дозволяв матері готувати прибирати і взагалі переставляти речі у них вдома.

Зате сваха часто приходила і допомагала дочці й жодних заперечень з боку Романа не було. Це дуже ображала Тамару Ігорівну. Вона не могла збагнути, чому ставлення до тещі було куди кращим, ніж до рідної матері. А потім жінка раптом дійшла висновку – усе через матеріальну допомогу. Сама ж вона пенсіонерка і нічим особливим помогти дітям з онуками не могла. Та й якби могла, то як їй переплюнути багато сваху?

Втім, досі жінка ще терпіла подібне ставлення. До однієї миті, яка цілком змінила їхні життя. Якось Роман запросив маму на свято. Ще заздалегідь домовилися, що ніякі подарунки не потрібні, мовляв, звичайні сімейні посиденьки.  Син так і констатував: «Усі свої будуть: батьки Аріни і ти, мамуль». 

Доки Рома поїхав за сватами, його матір взялася оглядати квартиру.  І в кожній кімнаті за серце хапалася: скрізь такий безладдя, речі розкидані, діти бігають в одних футболочках – жах. А невістка тим часом лежить на дивані і шукає щось в мобільному. Свекруха ніяк не могла збагнути, для чого запрошувати гостей, якщо навіть стіл розкладати не берешся. Але, мало того, що не йшлося про святковий стіл, у цьому домі навіть готових заздалегідь страв не було. Взагалі. Порожньо. Оце так гостинність. 

Дякувати Богові, невістка хоча б пояснила, що всі частування вони замовили в місцевому ресторанчику і їжа приїде ближче до вечора, щоб не охолонути. Втім, від цього Тамарі стало тільки гірше. Вона вкотре переконалася, що не ту дружину обрав її син.

Сидіти без діла пенсіонерка не могла, тож взялася за прибирання квартири. Також вона пропонувала зайнятися тим же невістці або хоча б допомогти їй трохи, але та відмахнулася.  Потім взагалі заявила, що у квартирі чисто і нічого чіпати тут не варто.

Гостя слухатися не стала. Вона залучила до прибирання онуків і взялася за справу. Усе йшло швидко та спокійно, доки бабуся не вручила малюкові скляний стакан. Онук мав переставити його на інший стіл, але спіткнувся, розбив склянку і поранив руку. На крик прибігла невістка. Побачене її розлютило.  Вона почала дорікати свекрусі, що, мовляв, просила ж нічого не чіпати і ні за що не братися.

Спочатку бабуся хотіла виправдатися, що це діти і таке з ними часто буває, але невістка навіть не слухала. Вона просто поставила ультиматум: або Тамара Ігорівна не встановлює в її будинку свої правила, або буде велика сварка.

Пенсіонерка навіть не пробувала заперечувати. Її просити двічі не треба. Тамара зібрала речі і пішла додому. Дорогою зустріла сина зі сватами, але ніхто з них навіть е поцікавився, чому це вона вирішила покинути святкування. Не подзвонив син і наступного дня. 

Відтоді минуло вже кілька місяців. Тамара Ігорівна і досі сама. Але в неї вже є геніальний план. Вона хоче знайти собі квартирантів. Було б непогано, якби це була якась дівчинка з дітками. Пенсіонерка готова була прийняти її, як свою. Вони за нею доглядатимуть на старості, а вона їм все майно залишить. А що…? Для кого берегти? Сина в неї більше немає. 

Кого вважаєте винним у цій ситуації?

Чи правильно вчинила Тамара?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector