Сваха обмовляє мене за спиною, каже сусідам, що випросила собі в сина квартиру, а її донька залишилася обділеною. Ніби то я витягую з них кошти

Мені довелося самостійно виховувати сина, в якого я вклала усі свої сили й душу. Він виріс здібним хлопчиком, успішно закінчив університет і влаштувався на роботу. Згодом у його житті з’явилася жінка, а потім власні діти. 

Якось я запросила сина з дружиною в гості, аби відсвяткувати мій вихід на пенсію. Вони підготували мені неочікуваний подарунок: ключі від однокімнатної квартири. 

– Але навіщо мені вона? – зі сльозами на очах питала я.

– Ти можеш сама там оселитися або здати в оренду, – усміхнувся син.

Перечити не стала, адже діти нічого й чути не хотіли. 

Варто сказати, що з невісткою ми не завжди знаходили спільну мову, але останнім часом між нами не виникало непорозумінь.

Сваха також моментально відреагувала на звістку про нерухомість. Вона сказала, що пишається своєю донькою, а її виховання є прикладом для наслідування. На кінець жінка додала, що на моєму місці вона б відмовилася від квартири і переписала її онукові. 

Я задумалася над цими словами. Справді, мені є де жити та й на старості літ і пенсії вистачить, тому наступного дня зателефонувала до онука з пропозицією:

Пошепки

– Можливо, я б оформила квартиру на тебе? Тобі от-от 18 стукне. Знадобиться!

– Бабусю, дякую, але я закінчу університет і сам зароблю собі на нерухомість!

Бажаючих забрати собі квартиру не було.

Раптом я згадала, що у мене є сестра, яка свого часу була змушена оселитися в невеликій комуналці. Син прогнав її з рідної домівки, тому тепер жінка кочувала з місця на місце.

А ще у мене є родичі по татовій лінії, які пересварилися між собою через розподіл майна. Вони ніяк не могли визначитися, кому належить будинок та машина. Спочатку батьки написали дарчу на сина, а потім він продав нерухомість і залишив їх без даху над головою.

Натомість мені син подарував квартиру, щоб я могла здати її в оренду. Скажу відверто, що я пишаюся ним і ніколи не перестану дякувати за таку щедрість та доброту. Адже лише згодом я зрозуміла, що мізерної пенсії мені б вистачало, аби звести кінці з кінцями. 

Мабуть, кожна матір заслуговує на такий подарунок. Згодні? Як вважаєте, чи залежить така щедрість від батьківського виховання? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector