Син підійшов до мене минулого місяця. Сказав дещо несподіване і попросив, щоб я це зробила. Я промовчала, бо й не знала, що відповісти. Трохи шокована була.
Мене звати Людмила, мені 59 років. Я все життя працювала, аби життя було не гіршим від інших. Я стала мамою гарного хлопчика, але дитина з народження мала проблеми зі здоровʼям. Через це мій чоловік покинув нас.
На щастя, я закохалася вдруге та вийшла заміж. Але коханий Василь попередив, що не збирається ставати для хлопця повноцінним батьком, що це лише моя проблема.
На той час я повинна була бути сину мамою, батьком і навіть другом. Добре, що хоч недуги відійшли.
Потім я знайшла хорошу роботу і ми собі так і жили.
Зараз стосунки зі сином гірші гіршого, такого ніколи не було раніше.
Мій син Олег вже дорослий, йому 35 років. Він здобув освіту, влаштувався на роботу. Одружився, у нього синочок якому буде рік.
У нас все було добре, а з часом син почав відсторонюватись від мене. Я старалася не турбувати його зайвий раз своїми проблемами, а він переконаний, що я його смикаю по дрібницях.
Я гадаю це сталося через мою відмову купувати йому машину. Точніше було не так.
Мій другий чоловік має свій бізнес, він людина заможна. Біля нього ми жили в достатку. Син вивчився коштом Василя, ми разом купили йому житло.
А одного дня до мене приїхав син і сказав, що ми маємо серйозно поговорити. А коли він озвучив своє бажання я аж сіла від несподіванки.
– Мамо, я хочу купувати машину з салону. Але мені не вистачає грошей, Василь зможе мені їх дати?
Я йому відмовила, він розізлився. Сума, яку назвав син, була пристойною, потрібно було спершу порадитися з чоловіком.
– Якби він сам тобі запропонував гроші, то одне. Я не хочу просити в нього таку велику суму, – пояснила я.
З того часу наше спілкування зіпсувалося остаточно. Він сильно образився, а я намагалася зрозуміти на що тут ображатися.
Не вважаю себе найкращою мамою, але хочу підмітити, що я завжди старалася дати сину тільки краще. Може він подумав, що так буде завжди?
Тепер син не відповідає на мої дзвінки, не привозить онука. невістка, мабуть, теж там мене зненавиділа. Я ж просила її, щоб зі сином поговорила, попросила, щоб не ображався, бо нема за що. А вона мені:
– Я не хочу лізти у це! Розберіться самі!
Скільки б я не старалася, не дзвонила і не писала — все марно. А найболючіше тут те, що він живе зовсім поруч. Інколи ми можемо побачитись біля будинку, але син удає, що не помічає мене.
Я не знаю, що мені робити. Якщо я була готова заради сина на все, а він отак відвернувся, то хто мені води у старості принесе? Хіба я заслужила на таке ставлення?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!