Коли моєму синові Микиті виповнилося 10 років, я поїхала в Німеччину на заробітки. Адже на свою звичайну зарплату вчительки початкових класів не могла прогодувати дитину. Добре, що моя мама жила з нами в одному місті та доглядала за Микиткою.
Заробітки мене затягли по повні вуха. Я змінила декілька робіт, інколи працювала одночасно офіціанткою та прибиральницею. І кожен зароблений єврик відправляла до України.
Ось так минуло 15 довгих років. Микитка виріс, закінчив школу з золотою медаллю, отримав червоний диплом. Я довго думала “ну коли вже нарешті онуків няньчитиму”. Бо син взагалі про свою родину не думає. Щоразу, як чув запитання про жінку – то або сварився, або змінював тему або ж взагалі мовчав.
Однак, декілька тижнів тому я дізналася, що у мого Микитки все-таки є жінка. Правда, не зраділа цій новині ніяк. Адже він закохався у стару дівчину (між ними різниця в 5 років) та ще й з причепом!
– Я сама бачила. Вона з дитиною у гості приходить, разом граються на майданчику біля будинку, – казала сусідка у Скайпі.
– Господи, та кого він у мій будинок привів?!
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тоді ж негайно зібрала речі та без попередження приїхала додому. На щастя, тої жінки не було на квартирі, але зате двері мені відчинив Микитка.
– Ну і як це розуміти, синку? Ти тут мені бордель влаштував?
– Ого, мамо, це ти сюрприз влаштувала! Неочікувано…
– Ага, як і новина про те, що ти крутиш шури-мури з дорослою жінкою! Ще й вона дитину має!
– Хто тобі сказав?
– Ніхто, я читати думки вмію на відстані.
– Мамо, я кохаю Світлану.
– Ага, кохаю. Таке кохання, що аж гидко!
– Мамо, мені байдуже на її вік і на те, що є дитина. Я люблю і Світлану, і Данилка. От ти не хотіла зустріти сама чоловіка, коли я ще був маленьким? Не хотіла мати якусь підтримку та опору? Може, якби ти зустріла нормального чоловіка, то не їхала б на заробітки.
Такі слова сина мене трохи шокували. Адже він дійсно мав рацію. Якби я зустріла іншого чоловіка, відповідального, серйозного, розумного… То може б і не їхала у Німеччину. І не втратила дитинство свого Микитки.
– Добре, але як так?
– Світлана дуже розумна та красива жінка. Вона сьогодні прийде на вечерю, познайомишся. Повір, вона тобі точно сподобається.
Перші хвилини знайомства я досить прискіпливо ставилася до Світлани. Однак, її син розтопив моє серденько. Я бачила, як ніжно Микита ставиться до хлопчика. А який смачний пиріг Світлана принесла, я аж потайки позаздрила, бо сама не вмію готувати.
І знаєте…На мій подив, я дуже і дуже сильно полюбила Світланку та Данилка. Хлопчик вже звик називати мене бабусею.
Якось я говорила зі Світланою про весілля:
– Знаєте, а ваш син мене врятував.
– Тобто?
– А я просто хотіла їхати на заробітки. У Польщу. А потім зустріла вашого Микиту. Він запропоновував мені гарну роботу у знайомих. А через декілька днів вже й почали зустрічатися.
Тоді я зрозуміла, що мій син дуже чудовий чоловік. Що саме він буде тим сильним плечем та підтримкою. І зможе порадувати гідне дитинство Данилку. Навіть, якщо він не біологічний батько…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!