Син запропонував мені приїхати на вихідні й погратися з онуками, яких я не бачила більше року, бо невістка була проти. На радощах переступаю поріг квартири і випадаю в осад: такого безладу я ще не бачила

Так склалося в моєму житті, що в 66 років залишилася абсолютно самотня.

Ви не подумайте, у мене є син, і двоє чудових онучок, однак в них своє життя, мені в ньому немає місця. Згадую молоді роки – це був найкращий період мого життя, коли працювали з чоловіком, виховували нашого Артема. На другу дитину так і не наважилися, хотіли просто максимально забезпечити свого сина усім необхідним. Час збігав, коли Артем навчався в університеті, чоловіка не стало. Для мене це було дуже важко, дякую долі, що поруч був син, й ми разом підтримували один одного. Горе нас ще більше зблизило, до того часу ми з чоловіком вже мали заощадження, то ж я вирішила придбати сину окреме житло.

Скажу чесно, не хотіла я його від себе відпускати, було моторошно залишатися наодинці в просторій квартирі. Але я пообіцяла чоловікові, то ж дотрималася свого слова. Після закінчення університету Артем переїхав у власну двокімнатну квартиру, влаштувався на роботу, я теж працювала. А згодом він одружився з Марією, яка забрала в мене мого сина. Я завжди мріяла про доньку, думала, що буду близькою з невісткою, однак вона ще з перших зустрічей дала мені зрозуміти, що одна мама у неї вже є, то ж зі мною не збирається налагоджувати стосунків.

Я вирішила не пхатися, навіщо нав’язувати себе людині, головне, що мій син про мене не забував. Однак це також тривало не довго. Марія була проти частих поїздок до мене, згодом я синові стала практично не потрібна. Пройшло вже 15 років, а близькими для мене стали подруги. За цей час народилися онуки, яких я бачила декілька разів. Навіть на день народження син до мене практично не приїжджав. Так усі свята я проводила в колі друзів, але і це минулося. Життя не стоїть на місці: ось однієї нещодавно не стало, друга захворіла, третя поїхала в інше місто до дітей жити.

І я знову самотня, не маю й слова до кого сказати. Нещодавно зателефонував Артем й спитав, як у мене справи. Я розповіла, що абсолютно одна, так він запропонував мені приїхати на вихідні й погратися з онуками. Я дуже хотіла побачити своїх дівчаток, але пропозиція мене насторожила, щоб невістка не влаштувала скандал. Артем запевнив, що дружина не проти, то ж я зібрала речі й з сумнівами поїхали до них. Взяла декілька банок консервації, онукам купила іграшки, синові  – піжаму, а невістці – постільну білизну. 

На радощах переступаю поріг квартири і випадаю в осад: такого безладу я ще не бачила. Повсюди розкидані речі, в коридорі багато брудного взуття, на підлогу без тапочок було огидно ставати. Пішла на кухню розкладати продукти, а Марія навіть не піднялася, щоб привітатися зі мною. Онучки щебетали біля мене, обіймали й сказали, що хочуть їсти. Підійшла до Марії, а вона в телефоні сидить. Сказала, що дуже втомлена з роботи прийшла й хоче відпочити. Я тоді взяла онучок й пішла прибирати квартиру. Невістка почула, що я увімкнула пилосос й з криками побігла у вітальню. Гарчала, що я не маю права ось так господарювати в їхньому домі. Їм добре жити і так, а якщо мені щось не подобається, то нехай я їду до себе. Мене це дуже обурило, син мовчав й навіть не захистив мене. Я просто кинула все, зібралася й поїхала додому.

Думала, що Артем зателефонує, попросить пробачення, але ні. Думаю, що я вже назавжди втратила сина, і тепер точно буду самотня. 

Хто ж не правий в цій ситуації? Що мені зробити, щоб повернути Артема?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector