Відколи мій Богдан пішов на війну – життя перетворилося на пекло. І це не лише тому, що я ночі не сплю, бо переймаюся як він там. Жити мені не дає свекруха.
До Тетяни Дмитрівни я переїхала, коли чоловіка мобілізували. ми вирішили, що так буде краще. Адже я вагітна, самій страшно. Та як я помилилась. Виявилось, свекруха мене ненавидить. Часто звинувачує:
– Сина через тебе забрали! Мусила його на УЗД брати?
– Та він мене б саму й не пустив.
– А в тебе голови на плечах немає? Будеш вдовою, а я тебе вижену відразу. Так і знай!
Річ у тім, що Богдана забрали у військкомати, коли ми поверталися з УЗД. Тоді я дуже хвилювалась, адже це було перше обстеження і я боялась, що щось може піти не так. Попередній досвід вагітності для нас закінчився трагічно. Саме тому коханий відразу сказав, що поїдемо разом.
Щойно ми вийшли з лікарні, щасливі та усміхнені – до Богдана підійшов військовий і спитав квиток. І ось вже вісім місяців чоловік воює.
Мені вкрай важко. Вагітність минає з ускладненням. А свекруха замість того, щоб підтримати мене – знущається.
– Що за невістка? ніякої допомоги! Казала Богдану – дивись добре, а він привів якусь слабу.
І це разом з тим, що я щодня готувала й прибирала, попри свій стан. Та найгіршим було те, що з нами жив старший брат Богдана – Денис. А це, як на мене, взагалі не людина.
В перші місяці нашого спільного проживання він нахабно залицявся. Вночі я боялась спати, зачинялась в кімнаті, бо він випивав і жахливо поводився.
– Що тобі? Невже Богдан кращий?
– Геть йди, я йому все розкажу! Повернеться і виб’є тебе!
– Ой, дивись, бо повернеться. Радітимеш, гроші дадуть!
Я розповідала все це Богдану, та він не вірив. Казав, що я перебільшую, і це все на гормонах через мій стан. Та найбільше мене бентежило, що доведеться народжувати з цими жахливими людьми. На восьмому місяці просила чоловіка, аби спробував взяти відпустку ближче до встановленої дати.
Того дня я почувалась жахливо. А Денис напився і влаштував вдома таке, що я вже думала збирати речі і йти на вокзал. Він кричав на весь під’їзд:
– Ану, йди мені за коньяком! Вже! Ти що думаєш, просто так живеш в цій квартирі?
Свекруха й не думала мене захищати. Ще й додала:
– А що ти думала – житимеш просто так?
Та вони не бачили, що в самий розпал у квартиру зайшов Богдан, який хотів зробити сюрприз і приїхав у відпустку. Чоловік притис свого брата до стіни й сказав:
– Зібрався й геть йди! Поки я поліцію не викликав. Вони тебе відразу на передову відправлять, а там такий довго не житиме.
Потім додав свекрусі:
– Я тобі довірив найдорожче, а ти… Не хочу більше вас обох бачити!
Ми відразу зібрали речі й поїхали в готель. Наступного ж дня почали шукати квартиру. Я щаслива, хоча розумію, що чоловік скоро повернеться на фронт, а я буду одна. Та, як на мене, так краще, аніж жити з цими родичами. Шкода лиш, що Богдан остаточно зіпсував стосунки зі своєю матір’ю.
Як ви гадаєте, після такого можна помиритися? І чи варто?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!