Додому Софія повернулася не в гуморі.
Вона сподівалася, що хоча б сьогодні чоловік не затримуватиметься на роботі і повернеться вчасно.
Але вже на порозі дому її чекало розчарування.
– Тата ще нема?- запитала вона удоньок, що поралися накухні.
– Ще ні, але ж він попередив вчора, що затримається.
– Нічого нового,- злісно кинула Софія і почала знімати верхній одяг.
Її чоловік приїхав через годину. Взагалі його спізнення не булии пов’язані зі зрадами чи небажанням їхати додому. Він просто працює в адміністрації міста заступником голови, а коли ти головний, то графік у тебе залежить від багатьох нюансів.
Зате Софія скандалити любила. Часом привід навіть не потрібен був. Але Роман звик і припинив 0звертати на це увагу. Знав, що рано чи пізно Софії перейде і вона знову стане хороою та лагідною.
Усі в місті знали, що Софії пощастило з чоловіком. Він у неї: поступливий, добрий і домашній. Та й на вроду нічогенький. А ще заробляє достатньо. Дехто про такого тільки мріяти може.
Тільки тому їхній шлюб ще досі тримається, бо Роман – мудрий і терпеливий. Він розуміє свою дружину, як-не-як у них троє дітей, тож вона втомлюється.
До цього сім’я жила в іншому містечку, а потім у них народився синочок, який є наймолодшим з дітей, і Романові запропонували роботу в іншій місцині. Довго не думали. Зібралися – і переїхали.
Ось уже й доні дорослі. Навчаються.
Таня вже інститут закінчує. Ще на другому курсі її наздогнала любов, тож ось нещодавно заявила батькам, що виходить заміж. Вони б попросили не поспішати, але та вже вагітна. То куди діватися?
Інша донька тільки школу закінчує. Словом, час на місці не стоїть.
Єдине, що Софія з роками стає тільки скандальнішою. Роман терпить, але також сильно від цього втомлюється.
І ось нещодавно зателефонували чоловікові родичі. Повідомили, що його матері не стало.
Довелося їхати в село на похорон.
Загалом Людмила Іванівна свою невістку ніколи не любила. Як і Софія її, зрештою.
– Не подобається мені дружина твоя. Не будеш з нею спокою мати. вона язика за зубами тримати не вміє. А з роками тільки гірше стане,- ніби у воду дивилася мати Романа.
Але що вдієш. син свій вибір зробив.
Після похорону чоловік зайшов у дім, перебрати речі і порозкладати все на свої місця. Так і знайшов лист від неньки.
“Моєму синові Романові”.
Почав читати.
– Романе, якщо ти цей лист читаєш, значить мене вже немає. Прислухайся до моєї поради хоча б зараз. Не буде тобі життя із Софією. Уже не має. І сам це знаєш. Але ти в мене мудрий чоловік. Ще зустрінеш справжнє кохання. Я це знаю точно. Тебе я ні в чому не виню і ні на що зла не тримаю. І ти, будь добрий, дослухайся до неньки хоча б зараз. Я тобі поганого не пораджу…
Роман задумався.
Навіть на той світ матір ображена на Софію пішла. Але та сама винна. Вона завжди погано ставилася до рідні Романа, як би родичі не намагалися їй вгодити.
Та й з роками все важче вживатися з такою сварливою людиною.
Знав чоловік, що до цього колись дійде. Давно вже подав би на розлучення, але дітей жалів. Доводилося терпіти.
Повернувся Роман додому у сумному настрої.
Софія навіть не поцікавилася, як пройшов похорон. І це вже не кажучи про те, що навіть їхати в село на поминки відмовилася.
Так минув ще десяток літ.
Романові вже скоро 40 років. Діти повиростали. роз’їхалися. Що тепер тримало його із Софією? Певне, більше нічого.
Єдине, що тепер тішило Романа – його власний сад, де він леліяв кожен саджанець.
Софія ж на чоловіка уваги не звертає. Хіба що погаркати трохи може. От і весь шлюб.
Через накипілі емоції Роман вирішив дозволити собі поспілкуватися з іншим жінками. Так і познайомився з Роксоланою. То була його найбільша в житі любов. Навіть із Софією чоловік не проживав нічого подібного.
– Завів іншу?- якось запитала його дружина.
Роман знав, що вона – жінка не дурна. І сам хотів сказати, але все ніяк не міг наважитися.
– Так, я закохався. Гадаю, нам краще на розлучення подати.
– Яке розлучення? Ти знаєш по скільки нам років? Кому ти такий потрібен?
– Може комусь і потрібен. Та й тобі нервувати менше доведеться. Поживеш нарешті для себе.
Софія не вірила, що її поступливий Роман на таке здатен. До останнього не наважувалася його відраджувати. Гадала, що він і так не підпише документи.
– Це ти серйозно вирішив?
– Так. А що нам тягнути? Цей шлюб і так уже давно розвалився.
Софія розізлилася.
– У мене немає часу на розлучення,- обурилася вона і пішла на роботу.
Роман переїхав до Роксолани і почав паперову тяганину з розлученням.
Найважчим виявилося дістати підпис Софії.
Так-сяк, але чоловікові все ж вдалося розірвати нещасливий шлюб.
З Роксоланою вони одружилися того ж літа. А вже через кілька місяців вона завагітніла.
Роман аж помолодшав. Нарешті його життя стало таким, про яке він завжди мріяв: підтримка, увага, розуміюча і спокійна дружина.
– Це ти на море з’їздив? Де відпочивав? Так гарно виглядаєш, аж світишся!- зауважували знайомі.
Але на море Роман не їздив.. Просто змінив дружину, які і рекомендувала йому мати.
Чи схвалюєте ви вчинок Романа?
Чи варто було матері втручатися в життя дітей?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!