Хтось скаже, що моя історія нагадує детективний фільм. Це правда, я ніколи не думала, що можу потрапити в таку халепу. Але виявляється, люди здатні на все заради дорогої квартири в столиці.
Мій тато був впливовим бізнесменом і політиком в Києві. Я – пізня дитина, народилась від його останнього шлюбу. Мама вже дуже давно живе в США. Тато ж на 18-річчя подарував мені велику квартиру майже в центрі столиці. Він дуже мене любив, допоміг закінчити університет, придбав приміщення під магазин, щоб я мала власну справу.
Але чотири роки тому він захворів на коронавірус і раптово помер. Я навіть попрощатись з ним не встигла. Я була в розпачі, мама приїхати не могла, я не знала, що робити. І тоді просто біля свого під’їзду зустріла Олександра.
– Я тут працюю неподалік, і часто вас бачу! Ви така сумна, я не міг не підійти.
Не знаю чому, але він викликав довіру. А можливо, мені просто хотілось з кимось поговорити. Тож я все розповіла, а тоді він зізнався, що теж переживає втрату батька. Мовляв, він також помер торік. Уявляєте, який збіг. Ми почали спілкуватись. Мені здавалось, що нарешті я знайшла рідну людину і не буду самотньою. Тож не дивно, що всього через рік я погодилась вийти за Сашка. Ми просто розписалися, весілля робити не хотіли, та й часи ж не ті.
Минуло кілька місяців і чоловік зізнався, що в його мами серйозні проблеми зі здоров’ям. Мовляв, він мусив продати свою квартиру і оплатити лікування. Я сама відразу ж запропонувала:
– То нехай до нас переїжджає! Допомагатиме мені.
Тоді до нас і приїхала Марина Вікторівна, наче б то з Житомира. Вона постійно бідкалася. Розповідала, що немає грошей на обстеження. І їй соромно просити в сина. Важко сказати, скільки тисяч євро я віддала свекрусі просто так на лікування. Адже вважала, що саме так має бути в сім’ї. Та якось я прийшла додому і застала її в сльозах:
– Що сталось?
– Лікар каже, що без операції я помру. Пообіцяй, що будеш підтримувати мого Сашка. Він нещодавно тата втратив і ось зараз, матір.
– А скільки треба на операцію?
– 150 тисяч євро.
– Але ж це величезні гроші.
– Отож, шансів нема, дитино.
Я всю ніч не спала. Та вирішила, що продам свій бізнес, магазин і віддам гроші свекрусі. Зранку поїхала на роботу, що все обміркувати. Сашко в цей час також мав працювати. Раптом я згадала, що потрібні документи вдома і вирішила повернутись. Заходила тихенько, адже знала, що свекруха відпочиває. І раптом я помітила, що Сашко теж вдома. І вони емоційно щось обговорюють.
– Я так більше не можу. Мені набридло.
– Синку, ти йди до своєї Лариси, я прикрию. Хочеш, поїдь з нею кудись, скажемо, що у відрядженні. Але потерпи ще трохи, скоро гроші матимеш і квартира твоя буде.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
В мене запаморочимось в голові. Я тихенько вийшла і поїхала геть. Далі я розповіла все подрузі й вона покликала свого кума, слідчого поліції. Він все пояснив:
– По суті, зараз щось доказати важко. Адже ти сама гроші давала. Але діяти треба. Адже хто знає, на що здатні ці аферисти!
Ми не знали, як знайти докази їх винуватості. Та слідчий обіцяв допомогти. Та я не могла спокійно жити з цими людьми та вдавати, що нічого не сталось. Тож вирішила вчинити інакше. Подзвонила в ТЦК і розповіла, що мій чоловік ухиляється від служби, хоча навіть роботи не має. На вечір за ним приїхали. Коли ж я повернулась застала свекруху в сльозах.
– Сашка забрали. Уявляєш. Яка ж армія? Він там не витримає. Ти мусиш відкупити його, бо я помру.
– Ви що, це ж його борг перед Батьківщиною. Крім того, він там гарно зароблятиме і нарешті допоможе з лікуванням. А ще тут така ситуація, скоро приїде моя мама, тож вам краще в Житомир повернутися.
– А як же гроші на лікування. Ти обіцяла 150 тисяч.
– Така біда, ніяк не виходить. Але я знайшла лікаря, котрий безплатно вас обстежить і перевірить всі ваші попередні аналізи. Поїхали до нього вже!
– Ти що? Я не готова. Та й в мене чимало документів в Житомирі. Я поїду заберу.
Так Марина Вікторівна зникла з мого життя. Чоловік дзвонив проклинав, адже дізнався, що то я його здала. Та мені байдуже. Я лиш зараз збагнула, що він із самого початку все спланував і скористався тим, що я горювала.
Як гадаєте, правильно я все зробила чи це надто жорстоко?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!