– Синочку, тебе Юлька вже погодувала? А що ти їв сьогодні, мій хороший? – щодня дзвонила свекруха до мого чоловіка. Ото тоді треба було його й кинути…

Кар’єра та професіоналізм у мене завжди стояли на першому місці. Тож я добре вчилася, сама вступила до найкращого медичного університету. Коли закінчила навчання, один лікар із приватної клініки запросив мене до себе на роботу. 

Батьки так мною пишалися, що того ж року подарували квартиру. Здавалось, для щастя більше нічого й не треба. А потім я закохалася…

Сергій був таким веселим, безтурботним… У ньому наче було все, чого мені не вистачало. Якось у нас все закрутилося, що через пару місяців ми й весілля відіграли. 

Свекрусі я не сподобалася, вона це зразу дала зрозуміти. Але тоді я на це уваги не звертала. Чоловік переїхав до мене у квартиру, у нас почалося нове життя.

Спочатку все було добре, а потім Сергієва безтурботність почала мене дратувати. Поки я на роботі із самого ранку до пізньої ночі сиділа, він вилежувався перед телевізором і дивився футбол. У жодній з контор, куди його працювати брали, він надовго не затримувався. Ото поробить місяць-другий, а тоді з ним прощаються.

Я на нього через це не давила, але, скажу чесно, це дуже сильно дратувало. Та ще більше мене дратувала Марина Олегівна, його мати. Вона контролювала все, що відбувалося в нашому житті. І робила це щодня.

– Синочку, тебе Юлька вже погодувала? А що ти їв сьогодні, мій хороший? – щодня дзвонила свекруха.

– Сьогодні їли суп, мамо. Чи смачно? Та, нормально, – звітував їй Сергій.

Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

І в мене від цього просто дах зносило! Триста разів запитувала в чоловіка, нащо він таке робить, нащо щодня з нею говорить. І що він мені казав? Що мамуся просто за нього дуже переживає, бо він у неї – одна дитинка! Уже тепер я розумію, що треба було тоді прощатися з тієї сімейкою. Але ж ні, в мене була любов велика!

Рожеві окуляри спали, коли свекруха прийшла до нас із валізами. Я ж думала, вона на курорт якийсь зібралася. Але ж ні…

– Мене твій свекор до білої гарячки доведе скоро! – випалила вона з порогу. – Не можу з ним більше жити. Оселюся у вас, Сергійко не проти!

Пошепки

І поки я думала, що на це відповісти, чоловікова матір затягувала у мою квартиру свої пожитки… Думала, Сергій прийде та щось мені пояснить. Але де там! Привітався з матір’ю, наче вона й жила в нас усе життя, та й пішов дивитися телевізор.

З того дня життя перетворилося на пекло… Я дуже люблю порядок. Мабуть, то все через роботу. А свекруха, як на зло, постійно їла біля телевізора. Насіння, хліб, овочі – що я тільки не знаходила під своїм диваном! Триста разів просила на кухні їсти, а їй наче горохом об стіну.

Про ванну я взагалі мовчу… У мене з волоссям проблеми, зі шкірою. Тому в мене є купа дорогих баночок, які я бережу, наче дітей рідних. А Марина Олегівна за два тижні все на себе вильопала! І навіть не спитала, чи можна їм там щось брати!

Коли стало ясно, що ці гостини затягнуться на довго, я пішла чесно поговорити зі свекрухою. 

– Якщо ви хочете щось у моїй квартирі взяти, то спочатку питайте, чи можна. Бо в мене багато дуже дорогих речей, – попросила її я.

– Ой, ви гляньте, яка цяця! Чув, Сергію, що твоя жінка каже? Що я в тебе дома повинна дозволу питатися! То що, мені й води без твого дозволу напитися не можна? – почала заводитись чоловікова матір. 

– Нащо ви слова мої перекручуєте! Я вам за шампунь кажу, який 5 тисяч коштує! Мені його на пару місяців хватає, а ви його за два тижні добили. То хіба ж це нормально?!

– Чого ти починаєш, Юль? – втрутився тоді Сергій. – Ти що, за шампунь оце такий скандал робиш?

– Роблю скандал не я, а твоя мати. Добре тобі казати, ти ж додому не купуєш нічого, то тобі на все і байдуже. Ти коли роботу найдеш нормальну? Я втомилася вже тебе на шиї в себе носити!

А що тоді почалося… Господи прости. Свекруха давай речі свої та Сергієві збирати, таксі викликати… Сама до чоловіка вернулася, сина свого із собою забрала. Сказала, що я ще про свої слова пошкодую. І на колінах до них приповзу, аби знову Сергій до мене переїхав.

Сиджу і думаю: квартира є, робота є, грошей хватає. Нащо мені той Сергій здався?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

VikaB
Adblock
detector