Синові 14 років, зібрав речі та пішов жити до батька. Пішов після втручання вітчима, який сказав, йди до свого батька, якщо тут тобі щось не подобається

З чоловіком розлучилися, ще коли синові було 4 роки. Одружилися, я переїхала в його квартиру. Спершу все було добре, а потім він став якимось відстороненим. Значно стосунки погіршилися після народження Олежика. Я бачила, що чоловікові на мене абсолютно байдуже, згодом він став пропадати на один день, тиждень.

Я усвідомлювала, що у нього хтось є, однак я нічого не казала, бо мені просто не було куди податися з малою дитиною на руках. Але одного дня він повернувся, сказав, що розлюбив і вже давно має іншу жінку. Причому, можна сказати, вигнав зі своєї квартири. Мені доводилося багато працювати, щоб утримувати себе та дитину, аліменти він не платив, ніяк не допомагав, лише на день народження дарував подарунки.

Синові 14 років, зібрав речі та пішов жити до батька. Ми посварилися з ним, хоч ніколи з ним не було легко. Але якщо погані слова на свою адресу я терпіла, то рукоприкладство вже стерпіти не змогла і тиждень після цього його повністю ігнорувала. Пішов після втручання вітчима, мого чоловіка, який, можна сказати, підлив олії у вогонь і сказав щось у дусі, мовляв, йди до свого батька, якщо тут тобі щось не подобається (попросили прибрати за собою посуд). Розумом розумію, що, мабуть, нічого страшного не сталося. Але сьогодні приїхав забрати речі, що залишилися, і я не стрималася, розплакалася.

 Працювала, виховала його, вкладала свої сили, а батько жив у своє задоволення. Як наслідок, я – погана, а батько добрий. Не знаю навіть, як правильно поводитися в такому випадку. Що Ви мені порадите?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector