У мене дуже хороший чоловік. Взагалі упродовж трьох років, які ми провели разом, я думала, що він – ідеальний. Чудова людина, порядний сім’янин, чуйний, щедрий, турботливий – що ще треба? І я ніколи не могла подумати, що він може не злюбити власну дитину.
Ще після одруження Петро сказав, що не хоче дітей. Ну, я й сама прекрасно розуміла, що нас ще рано народжувати. Спочатку дім, машина, стабільний дохід, а тоді й продовження роду. Тому погодилася, що слід ще зачекати. Але за три роки в мені прокинувся материнський інстинкт. Я люблю дітей і завжди мріяла про власне маля.
Вирішила більше не тягнути. Завагітніла. Моєму щастю не було меж, чого не скажеш про Петра. Взагалі я довго не наважувалася сказати чоловікові, що він скоро стане татом, передбачаючи його реакцію. Але рано чи пізно і так довелося б.
Петро почав звинувачувати мене у всьому, говорити, що він не готовий займатися дитиною і вона йому взагалі не потрібна. Я була шокована.
З тих пір коханий сильно змінився. Усю вагітність я відчувала холод з його боку, хоча неабияк хотілося підтримки. Потім я дізналася, що у нас буде хлопчик. Думала, що звістка про спадкоємця трохи розтопить крижане серце Петра. Втім, нічого не змінилося. Взагалі. Здається, стало навіть гірше.
Чоловік навіть у пологовий за нами не приїхав. Йому було байдуже. Я тоді проплакала весь вечір. Усе, що сказав мені обранець: “Можливо, з часом звикну.”
Тепер синові 8 місяців. Чи змінилося щось у нашій сім’ї? Ні. Чоловік зовсім не займається дитям. Вдає, що малюка не існує. Він приносить гроші, допомагає мені по дому, але коли прошу посидіти з дитиною, постійно кудись тікає. Петро тільки один раз за весь цей час узяв сина на руки. родичі дивуються. Не можуть збагнути, що трапилося із моїм чоловіком.
Я й сама гадаю, що ж не так. Мені дуже прикро, що все так склалося. Я намагалася вплинути на Петра, але поки що ніяких результатів. Сподіваюся, що моєї любові вистачить синові і за мене, і за батька.
Думаю, якщо так триватиме далі, то мені доведеться обирати між сином і чоловіком. Ясна річ, я подам на розлучення. Не хочу, аби моя дитина росла поруч з таким татом.
А що про цю ситуацію думаєте ви?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!