– Сину, мене звільнили! Кажуть, надто стара! Тож забуть про котлетки, звикай каші їсти! І сигарети я не купуватиму більше

Мені 67 років. Все життя працювала бухгалтером в лікарні. На роботі мене цінують. Та маю одну велику прикрість. Син виріс зовсім недолугий. Раніше чоловік брав його із собою ремонти робити. Та відколи він помер – Олексій сидить вдома і живе на мої гроші.

– Сину, тобі вже 39 років. А ти ані сім’ї, ані роботи не маєш! Не можна так жити!

 – А що мені робити? Зараз хіба, що у військо йти! А я не хочу. Не зможу там. Мене відразу вб’ють!

Я вже й не знала, що й думати. Згадувала Богданку, колишню невістку. Як я вірила, що з нею Олексій зміниться. Два роки вона намагалась з нього людину зробити. Та не вийшло. Я навіть не звинувачувала дівчину, коли вона подала на розлучення. Ми й досі часом зідзвонюємось. В неї вже інший чоловік, діти є. 

Довго я думала, що далі робити. Врешті, а що як захворію і помру. Що тоді син робитиме? Він звик гарно їсти, щодня м’ясо чекає. Ще й сигарети курить, а зараз пачка – 100 гривень коштує. От і порахуйте, на місяць 3000 лише на куриво! Я ж не мільйонер, врешті. 

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

В розпачі я вирішила піти на ризикований крок. Взяла на роботі відпустку на цілий місяць. Прийшла додому, вдаючи, що засмучена, і сказала синові:

 – Все, мене звільнили. Кажуть, надто стара, в комп’ютері погано розбираюсь. 

 – Як так? Ти що? Треба їм скандал влаштувати!

Пошепки

 – Нащо? Вони мають рацію. А ти звикай. Тепер їсти будемо каші. А курити доведеться кинути. Та в хоч в цьому є плюси, здоровішим будеш.

Відтоді я нічого не купувала. Лише найнеобхідніше. Олексій страшенно нервував. Минуло три тижні й він почав шукати роботу. Виявляється, важко без сигарет. Влаштувався на виробництво. Там вкрай бракує чоловіків. Платять гарно. А я зі спокійною душею на роботу повернулась. Син це помітив.

 – А ти куди? 

 – На роботу.

 – Ти що мене обманула?

 – Так, сину, довелось. Але я однаково не знати ще скільки працюватиму. 

Образився він на мене страшенно. Не говорить. А я собі думаю – ну й нехай, може все ж будуть з нього люди.

Як гадаєте, правильно я вчинила чи ні?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector