Чули колись історію про гидке каченя? Я у дитинстві терпіти її не міг. Бо вона наче про мене була написана…
Так вже сталося, що батьки мої дуже хотіли другу дитину. Моя старша сестра – гарна, розумна, активна дівчина. От вони надивилися на неї та й надумали вдруге батьками стати. Та тільки не вийшов я таким, яким вони мене уявляли. І досі не знаю: чи то лікарі щось намудрували, чи просто так мені було закладено, але народився я кривим. Звучати може страшно, але інакшого слова й не підбереш.
У мене одна нога коротша, ніж інша. Через це, ясне діло, я увесь похилився на праву сторону. Я чогось думаю, що це можна було якось лікувати, поки я ще малим був. Але мама тим займатися не хотіла. Вона на мені хрест із самого початку поставила. До сестри вона завжди з любов’ю говорила, обіймала її, хвалила. А на мене й дивитися не хотіла. Мабуть, гидко було знати, що я теж її дитина. Але мені жилося нормально, я не жалівся.
Аж поки не почалася школа… Я щодня таке від своїх однокласників терпів, що і досі сльози на очі від спогадів навертаються. Як мене там тільки не називали, як тільки з мене не знущалися… А я мовчав. Мовчки плакав і мріяв, що колись виросту і поїду з цього міста геть. Тут у мене не було нічого, крім образ і болю.
Від університетського життя я не чекав чогось особливого. Думав, продовжиться моя шкільна історія. Але ж ні! Там були інші люди. Дорослі, розумні, добрі… Смішно про це казати, але в мене тоді і перші друзі нарешті з’явилися. Бо всі дивилися на мої знання, а не на ноги чи руки…
Закінчив навчання я з червоним дипломом. То були найкращі роки мого життя, прощатися з ним не хотілося. То й лишився у своєму університеті. Але тепер вже не вчився, а викладав там.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І от на одну пару прийшла до мене нова учениця: у великих окулярах, з брекетами, аж занадто скромна… Хтось би міг назвати її негарною, але мені вона запала в саме серце. Мабуть, я впізнав у ній себе молодого.
Через десять років після першої зустрічі ми вже і квартиру спільну мали, і двох чудових діток. Я нарешті був таким щасливим, що аж світився. Нарешті життя й мені посміхнулося.
Я думав, що так буде завжди. А тоді мене перестріла знайома з рідного міста. Сказала, що мене терміново шукає мама. То було наче ножем по серцю… Їхати назад у минуле і бачити рідню я не хотів. Але дружина переконала, що я мушу їх провідати.
Сперечатися я з нею не хотів, тому і поїхав. А що я там побачив… То страшне! Мати, яка завжди була жінкою гарною і вишуканою, тепер стала схожою на якусь відьму з дитячих казок. А сестра… Як сказала мама, уже кілька років від залежності лікувалася. Та все ніяк.
– Сину, прости мені мої гріхи! Бачить Бог, не хотіла я тобі такої долі… Аби ж я могла вернути час назад! – впала мати на коліна. – Я тебе молю, давай усе почнемо спочатку!
Мені було на те боляче дивитися, тому посадив я свою рідню в машину та й повіз додому. Сестру передам хорошим спеціалістам, нехай до тями її приводять. А мама в нас жити буде. Не знаю, чого я зробив саме так… Мабуть, хорошого в моєму житті було більше, ніж поганого.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!