Після весілля я дуже тішилась, що в мене така прекрасна свекруха. Чуйна, добра, в усьому допомагає. Моя ж мама далеко. Вона виїхала до Польщі, коли мені ще 17 років було. Має вже там нову родину. Моєму братові вже десять років.
Так от у мене з мамою Максима – Оленою Михайлівною були досить гарні взаємини. Та після весілля ми з чоловіком орендували житло, хотіли жити окремо. Я взагалі вважаю, що так правильно, навіть якщо стосунки з батьками ідеальні. Утім ми з Максимом мріяли про власну квартиру. Почали цікавитись варіантами кредитування для молодих сімей. Та скільки б не відкладали – грошей на перший внесок не мали.
Згодом я завагітніла. Ми були щасливі, особливо, коли дізналися, що народиться двійня. Тоді й моя мама запропонувала.
– Ти знаєш, що я грошей багато не маю. Та допоможу тобі зробити перший внесок. А далі – самі.
Як я раділа. Мама дала гроші, досить солідну суму – 6 тисяч євро, й вже скоро ми переїхали у власну двокімнатну квартиру. І хоча вона була не в центрі, та це не мало значення.
Я народила двох чудових дівчат. І жили ми дуже гарно. Згодом діти підросли і я вийшла на роботу, адже грошей бракувало через те, що щомісяця ми мусили вносити за квартиру. То були не прості часи. Мама допомагала, адже передавала нам продукти і дитячі речі, котрі в Європі продавались значно дешевше, ніж у нас.
Дітки зростали, було складно, та ми з усім справлялись. А тоді я раптово дізналась, що знову вагітна. Ця новина неабияк мене злякала. Це ж знову треба йти в декрет і сидіти без роботи. Та мама заспокоювала мене.
– Нічого, ти отримаєш виплату! Все буде добре, я підстрахую.
Чоловік також завжди був поруч. І ось трохи згодом і пішла до лікарні на обстеження і зустріла там далеку родичку мого Максима.
– От поталанило вам! Квартира на голову впала.
– Ви про що? Ми платимо іпотеку.
– Я про іншу квартиру, котру дідусь залишив Максиму.
Я нічого не розуміла. А тоді мені пояснили. Виявляється, кілька місяців тому помер тато свекрухи, він жив у іншому місті і залишив заповіт саме на онука. Та Олена Михайлівна злякалася і якимось чином переоформила житло на себе. Звісно, з дозволу мого чоловіка. Вона переконала його, що так буде надійніше, адже ми можемо розлучитися і він залишиться ні з чим. А квартиру вона здала в оренду.
Ви не уявляєте, як неприємно було це чути. Я ж довіряла їм, наче рідним. І чому моя мама допомагає нам обом і не простить, щоб квартиру на мене записали. А свекруха думає, як перехитрити.
Спершу я хотіла влаштувати вдома скандал. Та врешті вирішила змовчати. Утім зі свекрухою майже не спілкувалась. Знаходила виправдовування, що зайнята, не ходила до неї в гості. Навіть після народження сина я сказала чоловікові, що не потребую допомоги та сама впораюсь.
А ще я вирішила не давати дитячі гроші на виплати. Максим дуже здивувався.
– Ти що? Ми ж не впораємось!
– А ти попроси Олену Михайлівну, нехай допоможе. Моя ж мама давала гроші!
Не знаю, де Максим взяв гроші, але він заплатив. Згодом син підростав, але мої стосунки з чоловіком псувалися. Я вирішила вийти раніше на роботу, аби подбати про своє майбутнє. А ще з маминою допомогою відкрила он-лайн магазин польського дитячого одягу. Справи йшли дуже добре. Та від чоловіка я це приховувала і більшість доходу відкладала про всяк випадок.
І ось тиждень тому сталося те, чого я не очікувала. Просто під час вечері свекруха залетіла в нашу квартиру.
– Ти навіть не уявляєш, які скелети твоя дружина у шафі тримає. Але я все знаю. В неї купа грошей.
Максим дивився здивовано. А я вирішила не мовчати.
– А у вас квартира, яку ви тримаєте на випадок нашого розлучення. Ще невідомо, кому дістаються гроші за оренди.
Вона наче язика проковтнула. Не чекала, що я знаю.
– Так, мені відомо про ваш хитрий план. Така поведінка дивна, враховуючи, що я трьох дітей народила. Невже заслужила на таку недовіру? А найгірше, Максиме, що ти брав у цьому участь!
Раптом чоловік випхав свекруху з нашої квартири і сказав.
– Я помилився, бо мама наполягала. Плюс, це ж її тато помер, вона мала права на ту квартиру. Та обіцяю, що вона залишиться нашим дітям. А ти відкладай і далі, скільки хочеш! Це гарна ідея в такі складні часи. Лиш перестань говорити про розлучення.
– Це ви почали!
– Я й в страшному сні уявляти такого не хочу.
Відтоді взаємини між нами налагодились, та спілкуватися зі свекрухою я й надалі бажання не маю. А ви б як ставилися до неї на моєму місці? Пробачили б?