Мені 78 років. Наче ще не дуже старий, та останні кілька років здоров’я страшенно підводить. Найважче стало, коли я з дружиною захворів на коронавірус. Галина згасала на очах. Ми лежали разом в реанімації, та додому поїхав я один. Син тоді навіть не приїхав мене забрати.
– Тато в мене робота. Мені й так довелось відпрошуватись через похорон мами, більше не можу.
Було вкрай прикро. Та я самотужки дістався автовокзалу і вирушив в село на автобусі. Дорогою згадував свою покійну дружину, як добре ми жили, сварились вкрай рідко. Молодими мріяли побудувати гарну хату і мати трьох дітей. Будинок підняли на славу, гарний з цегли, три кімнати й кухня. А от дітей бог дав лиш двох. Донька Ілона відразу після школи поїхала в США, виграла якийсь учнівський конкурс. Згодом там вийшла заміж за американця, має двох діток. Та всього раз приїжджала додому, своїх онуків я й не бачив.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Син Сергій живе в місті, з дружиною розлучився, онук без нього зростає. Насправді невістка дуже добра жінка. Не знаю, чому в них не склалося. Та одного дня вона просто зібрала речі й поїхала до батьків. Тепер я й цього онука бачу вкрай рідко. Серце через це розривається.
Після хвороби я залишився самий. Мені дуже важко, почались проблеми з судинами. Лікар каже, що мені взагалі не можна жити одному. Казав це Сергію, та йому байдуже. Та цьогоріч ситуація дуже складна. Восени я купив дрова, та поколоти їх ніяк не міг. Зателефонував синові.
– Приїдь, поколи мені дрова. Я не можу впоратись самий.
– І коли я це маю робити? Хочеш, щоб я роботу втратив.
Так минуло вже пів зими. В хаті дуже холодно, гріюсь лише тоді, як сусід приходить і трохи допомагає з дровами. Через це захворів, бронхіт, температура. Може й помру в цій хаті самий, нікому не потрібний. В розпачі зателефонував Сергію:
– Сину, я мерзну! В хаті зовсім холодно.
– Послухай, ти мене вже геть дістав. Якщо так важко, то давай я тебе в будинок для літніх влаштую.
Я замислився. Може й справді там мені буде краще? Хоча я ще не надто старий, міг би пожити ще в селі. Але як мені бути? Сусіди радять залишити комусь хату, аби доглядати. А я мріяв написати заповіт на онука. Може невістці угоду запропонувати? Але тоді син образиться.
Що б ви робили на моєму місці? Як бути?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!