Доброго часу доби! Вирішила написати вам свою історію.
Я зі своєю сім’єю живу в Польщі. Одного разу ми приїхали на міське озеро, де багато людей, особливо, наших українців. І от проходить біля нас сім’я, яка розмовляла російською мовою. Цей факт мене це страшезно обурив. Я вирішила, що я повинна щось зробити.
І я почала говорити до свого чоловіка навмисно так гучно, щоб мене почули “наші сусіди “:
– Як можна говорити мовою ворога? Через якого гинуть наші рідні та друзі, через якого люди вимушені були тікати зі своїх домівок і зі своєї країни! Навіть наші знайомі поляки в шоці від таких українців.
Та сім’я звичайно ж мене почула. Потім весь час вони спілкувалися виключно українською мовою.
Жінка не змовчала, а зробила те, що повинна. Говорити, робити зауваження, давати настанови. Найголовніше без претензій, адже це тільки відштовхуватиме українців один від одного.
Автор: Ira Romaniv
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!