З кухні долинали два голоси. Хтось сварився.
– Мені це все набридло! – кричала жінка.- Ось візьму і подам на розлучення! Я ще молода, мені тільки 55! Я ще знайду своє щастя!
– Оце налякала! Подавай хоч уже!- закричав чоловік.- Але кому ти, крім мене потрібна!?
Жінки все-таки дотримала своє слово. Наступного дня вона вже несла в РАЦС заяву про розлучення.
Їх розлучили.
Сорок років спільного життя коту під хвіст.
Далі подружжя вирішилося продати свою трикімнатну квартиру. А доки шукали покупців, продовжували жити разом.
Чоловік працював, а жінка надалі поралася з побутом. Колись і вона мала постійну роботу, але довелося звільнитися, щоб допомагати доньці з онуками. Потім обоє зрозуміли, що на двох вистачає і чоловікової зарплати, то й залишили все, як було.
Того злощасного дня, коли дружина подала на розлучення, її колишній обранець прийшов на обід, як завжди. Зайшов на кухню, сів до столу і чекає. А потім раптом пригадав, що він уже холостяк і готувати доведеться самому. Скривився.
– Може, розігрієш щось?- запитав чоловік, помітивши і коридорі жінку.
– З чого б це?
– Та хоч поїсти дай, я ж не прошу чогось нереального. Це так, по старій дружбі.
– Я друзів борщами не годую!
– А може заплатити.?
Жінка задумалася. Гроші – це вже інша справа. Погодилася.
Тепер чоловік щодня платив своїй співмешканці за обід. А що ж, дружини немає, треба якось рятуватися. Та й дружині гроші зайвими не були. Колись вона робила це задарма, а тут чоловік сам кошти пропонує.
А якось чоловік повернувся додому, зайшов на кухню, а там ні дружини, ні обіду. Виявилося, прихворіла. Цілий вечір ходила будинком, тримаючись за спину.
-Ти мені хоч поперек натри!
– Натру, але не задарма. Усе має свою ціну. Ти ж мені не дружина.
Жінка скривилася, але погодилася. Заплатила чоловікові і вирішила, що й сама тепер за обіди проситиме більше.
Ось так і жили. Покупців на квартиру не було, тож подружжя збудувало собі взаємовигідні відносини і жило, проблем не знаючи.
Якось, коли за вікном здійнялася хуртовина, чоловік із жінкою сиділи у вітальні і розмовляли.
– Ти там казала, що заміну мені швидко знайдеш. Чого сама?
– А тобі самому не скучно?
– Трохи є,- похилив голову чоловік.
– І мені.
– А виходь за мене?
Жінка посміхнулася.
– Це пропозиція?
– Ага, руки та серця.
– А що ж… Треба подумати.- почервоніла жінка.
Як гадаєте, налагодилося у них життя після цього?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!