– Ти навіть не уявляєш, який він акуратний! – Софія хвалилась подругам. – А яка в його домі дзеркальна чистота! Любо глянути! Не те, що у Васі. Гора брудних тарілок, сам у непрасованій сорочці і вдома все абияк. А Міша охайний, у нього вишуканий смак, знає всі правила етикету і мене навчає. Завжди причесаний, в ідеальних костюмах, з бездоганним манікюром. Дивуюсь, як такий екземпляр лишився неодруженим! Мені пощастило, як нікому.
Софія лише місяць зустрічається з Михайлом, а вчора не витримала, зібрала речі і переїхала. Він давно її кликав. Але вона все вагалась, думала, що малознайомі і була неготова. Згодом зрозуміла, що рішення було таки поспішним.
Перший вечір, проведений удвох, розпочався романтично. Але коли пестощі закінчились і справа дійшла до миття посуди, Михайло все не зводив очей зі своєї обраниці. Вона думала, що це він так дивиться з пристрасті і очікувала продовження романтичного вечора. Зрозуміла лише згодом: це він спостерігав за нею, щоб потім висунути звинувачення не на її користь.
– Ти як помила посуд? – розлючено кричав Міша. – На одній тарілці залишки жиру, на іншій – мийного засобу. А ця тарілка взагалі мокра, а ти її поклала до чистого посуду. Так не годиться. Перемий, будь ласка, і надалі будь охайніша!
Софія не чекала такого повороту подій. Бо після вечері уявляла собі сцени гарячої пристрасті. Натомість біля неї стояла ціла купа чистих тарілок, які було потрібно перемити. “Ну чого Михайло так вчепився? Чого він так завівся?” – подумки дивувалась вона. Але мовчки виконувала його доручення. Може, випробовує?
Ранок наступного дня Софія провела біля плити – варила каву для коханого, готувала сніданок. Хотіла зробити сюрприз і принести сніданок у ліжко. Вона вже уявляла, як вони помиряться і він цілуватиме її, як ніколи досі.
– Кава несолодка і заміцна. Хто тебе вчив таку готувати?
Софія опустила очі і не знала, що відповісти. Настрій був зіпсований.
Міша швидко встав із ліжка і розізлився через те, що його не розбудили вчасно:
– Коханий, вибач, але я не знала, коли тебе будити. Я не знала, що тобі сьогодні на роботу.
– Ти маєш за цим стежити! Ти маєш ідеально знати мій графік! – кричав він. – Це твоя робота.
– Вибач, але у мене є робота. І я теж поспішаю, але дуже хотіла зробити тобі приємне.
Соня працює бухгалтером у будівельній компанії уже 4 роки. Роботу свою любить і колеги її дуже цінують.
– А я ж забув ти бухгалтер. Ну як так, то підрахуй, скільки я часу витратив на твоє виховання.
– Менше, ніж мої батьки.
Швидко відповіла Соня і пішла. Вона вміла ставити таких зануд на місце. Щоправда, не думала, що її хлопець теж виявиться занудою. Саме так вона називала людей, які з нічого роблять проблему. Але вона не любила робити проблем ні з чого, тому швидко забула про всі чвари і взялась до роботи.
Все б нічого, але ввечері до Михайла прийшли гості. Сергій чемно привітався і потиснув руку своєму другові. Міша заметушився. Згодом Софія зрозуміла, що він шукає серветки. Але для чого? Вона навмисно прийшла з роботи раніше. Все прибрала. Вдома ні пилинки.
Міша запросив Сергія на кухню, а сам почав ретельно витирати руки вологими серветками! Софію здивувала така поведінка. Нехай він дбає про чистоту, але ж це зневага. Зневага до друга! До чого така стерильність?
Вечір завершився добре. Софія довго і уважно мила тарілки, остерігаючись, чи не скаже коханий знову якесь гидке слово. Та, на щастя, він заснув і Софія відчула облегшення.
Кілька днів минули спокійно. Софія намагалась увійти у роль доброї господині і їй це навіть виходило. Та одного разу Михайло рився у своїй шафі і знайшов помнуту футболку. Вона довго стояла на вішалці і втратила форму.
– Я в цьому ходити не буду! Ти маєш стежити за всім у цьому домі!
Останнім часом Софія ходила, мов у воду опущена. Це помітили її колега Наталя і запропонувала поговорити:
– Наталко, знаєш, я була така щаслива! Не думала, що таке велике кохання зруйнує побут.
Софія розповіла їй усе від самого початку.
– Та він у тебе педант! Я б тобі радила тікати від нього. З таким довго не витримаєш. Бо ще руку на тебе підійме.
Софія не послухала подруги. Думала, що та перебільшує. Але останньою краплею стали шкарпетки.
Михайло щодня вдягав лише чисті шкарпетки. Та коли їх не виявилось під руками зчинився справжній скандал:
– Я поклав тобі шкарпетки, щоб ти зашила. Чому вони досі порвані?
– Я не зашиватиму твої шкарпетки. Бо я ніколи не ремонтую речі, які слід одразу викинути. Знаєш, наші стосунки дали тріщину і цю дірку вже не залатаєш. Вибач, але я втомилась від постійних скандалів і суперечок. Я йду від тебе!
Кілька днів тому Соня повернулася у свій дім. Вона ні трохи не жаліла, що вчинила саме так.
А як би ви вчинили на місці Соні? Чи зустрічали ви коли-небудь справжніх педантів?