Знаєте, хоч і кажуть, що люди змінюються, але я зовсім у це не вірю! І в мене на це є дуже вагомі причини.
Ми з Максимом дуже довго зустрічалися, тому як тільки він мене заміж покликав, я одразу й погодилася. Жили ми спочатку в його мами, а потім дуже швидко звідти з’їхали. Така вона жінка…. Важка людина, інакше не скажеш.
По-перше, вона з нас за житло брала гроші. Як на мене, то не дуже по-людськи – гроші з рідного сина дерти. По-друге, вона мені життя не давала. І дня такого не було, аби не вчепилася!
Тоді ми з’їхали. Я думала, що проблеми на цьому закінчаться. Але то був тільки початок! Максим матері дзвонив щодня. І розказував він їй все: що ми їли, чим займалися, хто і що сказав… От, мабуть, і прохопився словом, що я йду на навчання, аби брови навчитися робити.
– Господи, та в тебе ж руки не з того місця ростуть! То ж треба таки і талант мати, і розум. А в тебе ні того, ні того… Хто ж до тебе піде? Я б ніколи не пішла. Бо ж таки то обличчя. Намалюєш там якесь страхіття, а мені тоді так між людей ходити? – розказувала Ніна Петрівна наступного дня, коли прийшла в гості.
Я її старалася не слухати, аби скандал не почати, але як же це важко мені давалося… А вона ж одно не вгавала. Розказувала, що я тільки те й роблю, що із сина її гроші тягну. Мовляв, краще б пішла в магазин продавцем, було б більше толку.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Але я знала, що йду правильним шляхом. Курси закінчила на відмінно, одразу пішла на інші, аби більше знати. А там і місце собі для роботи знайшла, і люди до мене потяглися. І Ніну Петрівну до мене занесло…
– О, ти диви яка. Ще хтось до тебе й ходить! І як людям оце не страшно, не розумію. От у мене майстер – ото спеціаліст! Не те, що ти. Два дні провчилася і на тому все! – почала вона кричати, коли в мене було повно людей.
– Вийдіть звідси, заради Бога, поки я вас сама не вигнала! – не витримала і сказала я.
Ох вона там і почала концерт! І проклинала мене, і обзивала, і брудом таким поливала, що страшне. Так соромно мені перед клієнтками ще ніколи не було…
Прийшла я ж додому. Думала, розкажу Максимові, чим його мати мене вразила. А він уже все знає.
– Та як ти могла таке моїй мамі сказати?! Я тобі гроші на курси дав, у люди тебе вивів, а ти – отак? Ноги моєї у цій квартирі більше не буде! Між нами все скінчено! – сказав мені хлопець, з яким ми 4 роки були парою…
Той день здавався мені найгіршим у житті… Хотілося кинути все і опустити руки. Але я цього робити не стала, просто намагалася жити далі.
І от минулого з того моменту вже місяців з шість. І прийшла до мене Ніна Петрівна, давня моя подружка.
– Привіт, Марино. А я бачу, ти тут добре влаштувалася… Слухай, може б ти мені зробила брови? Зараз майстри всі зайняті, а мені дуже треба, – без прелюдій заявила мати мого колишнього.
– Ну, проходьте, – без охоти сказала я. – У мене якраз є віконечко.
– Ой, як же чудово! Та і взагалі, скажу тобі чесно: така дівчина гарна. І хороша, і розумна. І все на світі вмієш! Я завжди в тебе вірила. Бо оце ж Максим від тебе до такої дівки пішов… Я аж за голову беруся. Вона тільки те й робить, що гроші з нього тягне! – завела знову свою пісню Ніна Петрівна.
А я тільки сиділа та слухала… Виявляється, Максим мені пару місяців з колишньою зраджував, бо його на це мати напоумила. А тепер вона їй не подобається, то вона прийшла просити, аби я знову з її сином зустрічатися почала…
Ото вже сімейка! І скажіть оце тепер, що люди змінюються! Добре, що мене від них обох вчасно відвело…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!