– Та яка дитина? Я тобі набрехала про вагітність — волала наречена мого сина.

Мене звуть Леся Михайлівна, я вчителька молодших класів. Маю єдиного сина Миколу, йому скоро 25, однак нещодавно він таке утнув, що мені й згадувати не хочеться. Ніколи б не подумала, що мій синочок, моя кровинка так зі мною поступить…

З батьком Миколки я познайомилась в школі, коли тільки розпочинала працювати після здобуття педагогічної освіти. Молодий вчитель фізкультури відразу залишив слід на моєму серці, я закохалась і про все забула. Однак коли завагітніла — дуже злякалась. Думала, коханий підтримає мене, але цього, на жаль, не сталося. Він вмовляв мене зробити аборт. Але як виявилось пізніше, аборт робити вже було надто пізно. Тому з цією проблемою потім я залишилась сама. Він звільнився та перевівся в іншу школу. З того часу ми більше не бачились.

З самого дитинства Миколка виявляв любов до спорту, але мені це зовсім не подобалось. Тож усіма силами намагалась сконцентрувати його увагу на навчанні, лиш тільки щоб він не пішов у батька. Так син успішно завершив університет й отримав непогану роботу.

Спочатку у нього чомусь не складалось особисте життя. Ніколи раніше не чула про дівчат від нього. Проте одного разу Микола прийшов до мене і каже:

– Мамо, у мене є дівчина — Настя. Вона з іншого міста, але навчалась тут в університеті. Хочу тебе з нею познайомити — заявив син.

– Як чудово! Я буду тільки рада такому знайомству —  радісно відповіла я. 

Однак я ще зовсім не уявляла, що мене чекає…

Наступного дня привів Микола Настю.

– Знайомся, мамо, це Настя і від сьогодні вона житиме зі мною.

– Що? Як житиме з тобою? Де? —  розгублено запитала я.

– Тут, в нас у квартирі — відповів Микола.

– У квартирі Миколи! —  сказала як відрубала дівчина.

Сказати, що я була в шоці це нічого не сказати. Однак тоді я навіть слова вимовити не могла і вони пішли до кімнати Миколи. Вже наступного дня у його дверях з’явився замок. Ця дівчина зачиняла кімнату навіть коли йшла на 2 хвилини у ванну. Але це ще все квіточки, порівняно з тим, що сталося нещодавно.

Пошепки

Одного вечора Микола покликав мене на розмову до кухні. Я зраділа, бо думала, що нарешті може він взявся за розум і побачив, що дівчина йому не пара. Проте все було набагато гірше…

– Мамо, ми з Настею скоро розпишемось, бо чекаємо на дитину — повідомив син.

– Вагітна? О мати рідна! — відповіла ошелешена новиною я.

– А ще хочу тебе дещо попросити. Може ти поїдеш деякий час пожити до тітки Соломії? Бо нам тут потрібно якось облаштовувати дитячу… — ще більше здивував мене Микола.

Мій син хоче виставити мене з власної квартири… Слів нема, лише одні сльози. Того дня зателефонувала я до сестри та розповіла про ситуацію. Натомість вона дала мені одну пораду і я скористалась нею. 

Я взяла усі документи на квартиру, віддала їх нотаріусу, аби оформити спадщину на сестру. Коли повернулась, Микола запитав:

– Куди ти ходила?

– До нотаріуса. Оформляла деякі документи. Тепер ця квартира офіційно належить тітці Соломії. Думаю, поки так буде правильно —  ввела в курс справи сина.

– Що? То виходить тепер ти задрипаний жебрак? Ні квартири, ні машини – нічого в тебе нема! Тоді я йду, до побачення, невдахи! — почала верещати Настя, як почула про те, що я зробила.

– Чому ти так кажеш? Кохана, а як же наша дитина — далі запитував Микола.

– Та яка дитина, тугодум? Я тобі набрехала — зізналась нарешті аферистка. 

Зібрала вона свої речі та миттєво пошурувала до виходу. 

Ось так мені  вдалося врятувати свою квартиру та врегулювати життя свого сина. Сподіваюсь надалі він буде обережнішим з тими дівчатами.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Soffi
Adblock
detector