– Так навіщо тобі він? – сказала я, – поїхали зі мною! У мене є пару знайомих цікавих чоловіків, неодружених

Я завжди знала, що найкраща подруга, якщо потрібна допомога, готова на все, навіть зайнятися дресируванням чужого чоловіка.

Забігла я якось до своєї подруги в вихідний, застаю ту в дуже нервовому стані. Навіть не питаю, що сталося, лише мовчки очима показую на зачинені двері кімнати – звідти чути звук бою. Видно, її благовірний зайнятий з ранку дуже важливою справою – рятує людство від інопланетян. Або ще від якої нечисті. Правда, робить це в віртуальному світі.

– Тиждень тому обіцяв зі мною поїхати на дачу – закрити теплицю, – зітхає подруга. – Божився, що обов’язково це зробить. А сьогодні з ранку нагадую про це, так він мене послав …

Напрямок, куди послав не питаю – і так все ясно. Цей негідник делікатністю стосовно жінки не відрізняється. Господи, як добре, що я свого не просто послала, а точно відправила по цьому популярному шляху – адже також мотав мені нерви! А подружка за свого тримається. Мабуть, дуже приємно мати статус дружини рятівника людства. Правда, за це щастя доводиться розплачуватися розхитаними нервами, грошима і роботою в позаурочний час.

Від обурення у мене вислизнула чашка з рук. Майже випадково. Від звуку розбитого скла в сусідній кімнаті злегка напружилися, але вигляду не подали.

– Так навіщо тобі він? – голосно сказала я, – поїхали зі мною! У мене є пару знайомих цікавих чоловіків, неодружених, до слова сказати. Візьмемо м’яса, вина, поїдемо на дачу, відпочинемо … Теплицю вони тобі за дві секунди накриють, і город, якщо треба перериють. Чого тільки не зробить чоловік заради гарної вільної жінки!

– Я не зовсім вільна, – злякано пискнула подруга. За дверима зацікавлено прислухалися – навіть звук битви став тихішим.

– Будеш! – впевнено пообіцяла я. – знайду тобі юриста – він тебе швидко розведе і все майно у твою користь відсудить. Попрацює на совість, як для своєї. До речі, теж симпатичний вільний чоловік. І заробляє добре.

– Я не знаю, – нервово промовила подруга, озираючись на двері.

– А чого відкладати, – схопилася я за телефон, – Алло, Микола, чим займаєшся? … Як щодо того, щоб провести такий прекрасний день з двома не менше прекрасними особами. Посмажимо шашлик, заодно про справу поговоримо …

Подруга зачаровано затихла. Привид свободи витав перед нею. Спаситель людства теж затих за дверима – мабуть, підраховував свої шанси, в разі розлучення … Складав нуль з нулем …

– Домовилися. Чекаю тебе через пів години біля під’їзду, – сказала я і вийшла.

Через пів години подруга подзвонила і щасливим голосом сказала, що її благовірний зволив підняти свій ясновельможний зад і поїхати з нею на дачу, тому краще мені її не чекати.

– Гаразд, до наступного разу, – пробурмотіла я, крутячи в пальцях ігровий джойстик.

У цьому під кінець я абсолютно не сумнівалася, тому насправді нікуди й не дзвонила. Попереду був цілий вихідний і я збиралася провести його з користю – пару раз врятувати людство від підступних зомбі. І як добре, що мені в цьому ніхто не завадить!

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector