Колись мама розповіла мені історію, яку я запам’ятала на все життя.
Жила-була одна бабуся. Ні дітей не мала, ні внуків, ні грошей, ні роботи… Перебивалася з хліба на воду та й по всьому.
І якось проїжджав біля села чоловік, який продавав яблука. Побачив він бабусю, стало йому її шкода.
Довго він думав, що ж може для неї зробити. Та й віддав цілий ящик величезних спілих яблук!
– Вони можуть трохи псуватися внизу… То ви погані викиньте, а хороші собі забирайте та їжте. – сказав чоловік.
Бабуся махнула рукою, схопила ящик і потягла його додому. Там перебрала яблука, відклала хороші від поганих.
– Не буду ж я це яблуко викидати! – сказала сама собі бабуся, тримаючи в руках гнилячок. – Сьогодні з’їм таке, а завтра вже візьму собі друге.
Так і зробила. Але, як на зло, наступного дня зіпсувалось ще одне яблуко. І таке відбувалось щодня… Та ж жодне з них не піднімалась рука викинути!
Через місяць запаси закінчилися. Але чи з’їла та бабуся хоч одне смачне, свіже яблуко?
Ні, звісно. Вона відкладала його на потім. А це «потім» взяло і не настало.
Чим мене так вразила ця історія? Та просто правдива вона до жаху. Ми плануємо щось на завтра, щось на понеділок, щось на наступний рік… І тільки те й робимо, що чекаємо цієї точки відліку. А для чого? Що заважає нам жити тут і зараз?
Чому якесь примарне «колись» не дає нам діяти вже тепер?
Живіть моментом. Живіть емоціями. Розпочніть читати відкладену книгу. Знайдіть час для омріяного заняття. Співайте, танцюйте, їжте улюблені солодощі.
Любіть на повну і ніколи не обертайтесь назад! Дійте, помиляйтесь і пробуйте знову! Сьогодні ваш час. Ваше життя. Не пропустіть його. Бо хороші яблука цілу вічність чекати вас не будуть.
Згодні з цими словами? Діліться в коментарях
Напишіть нам в коментарях у Facebook!