Таке “солодке” життя мені влаштувала моя рідна сімейка, що краще б я вже за невістку пішла.
Так склалось, що я завагітніла від Богдана, але весілля ми ще не планували. Стосунки у нас були серйозні, ми любили один одного, однак домовились, що одружуватимемось тоді, коли накопичимо трохи грошей на власне житло. Проте дитина змінила наші плани й довелось розписатись швидше, оскільки народжувати не в шлюбі я не хотіла.
Коштів на квартиру у нас не було, винаймати був теж не варіант, тому вирішили жити разом з моїми батьками. З нами також ще жила моя сестра. Роксолані 25 років, вона старша за мене і після мого одруження ніби сказилась…
– Ти зіпсувала мені життя! — верещала сестра.
– Що трапилось? Що я не так зробила? — збентежено запитувала я.
– А те й трапилось, що ти порушила традицію! Адже першою вийти заміж мала я, як старша сестра — заявила вона.
– Та ну, ти справді віриш у ці байки?
– Не вдавай, що ти не віриш. Я знаю, що це ти навмисне так зі мною…
Одним словом все почалось з того… Роксолана постійно хотіла чимось насолити мені, щодня влаштовувала якісь скандали та сварки в хаті. І в усьому винна була я. А після народження доньки ситуація загострилась.
Сестра жити не давала, а мама звалювала на мене усю хатню роботу, мовляв, я вдома сиджу, не маю що робити. Ніякої допомоги з дитиною від них не було, єдиний, хто мене підтримував це Богдан. Не знаю, що я б без нього робила.
Згодом я з чоловіком прийняли рішення переїхати до його матері. Звісно, після всього, я очікувала, що свекруха також буде дорікати та знала, що спокою моїй сім’ї не буде, поки ми не придбаємо квартиру, хоч невелику і переїдемо.
Так й сталося. Через декілька років ми нарешті переїхали. Життя налагодилось, лишень тепер наші родичі почали жалітись та нарікати, мовляв, ми про них забули, не спілкуємось, в гості не приходимо. Моя мама навіть заявила, що б з радістю поняньчила онучку, але ж я чомусь не хочу привозити.
То тепер, коли ми самі собі раду даємо та допомоги не потребуємо, вони тепер раптом захотіли родичатися? А чому ніхто не мав бажання виявити любов та турботу до молодої сім’ї, тоді, коли це нам так було потрібно? Я не знаю чи зможу пробачити та спілкуватися так, ніби ні в чому не бувало.
Що порадите робити у такій ситуації? Як бути?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!