Знаю Марійку змалку. Ох, і важка в неї доля. Втратила обох батьків, коли їй було всього п’ятнадцять. Вони усі разом їхали в гори на відпочинок. Раптом просто їм назустріч вилетів автомобіль. Зіткнення було неминучим. Мати померла відразу, тато вже в лікарні. А вона отримала важкі травми, але вижила. Потім до себе її забрала бабуся Ніна.
– Тепер я твоя сім’я! А ти моя! Маємо підтримувати одна одну. – казала тоді її бабуся.
Роки минали. Марійка виросла красивою дівчиною. Та оте важке горе вона не змогла пережити. Завжди була сумна, друзів не мала. Згодом вступила на факультет архітектури. Там і зустріла своє перше кохання. Вони зустрічалися три роки. Дівчина вже мріяла про весілля. Та раптом її коханий знайшов іншу. З нею він і поїхав. А Марія нікому більше довіритися не могла.
Бабуся була єдиною близькою людиною. Разом вони щороку йшли на могилу батьків. Несли їм великі букети ромашок. Саме ці квіти колись дуже любила мати. Вони сідали на лавку і говорили, згадували, якими вони були, багато спогадів добрих.
Потім Марійка залишала бабусю, а сама йшла до сусідньої могили. Цього хлопця вона не знала. Його поховали вісім років тому. Відтоді щоразу дівчина провідувала і його. Купувала навмисно дві гвоздики.
“Такий гарний і молодий” – думала вона. Наче це її близький друг. Втрачене колись кохання.
– А ви знали Ваню? – спитала одного разу незнайома жінка, яка теж підійшла до могили хлопця.
– Ні, просто тут батьки поруч, я щоразу, коли до них приходжу, його теж провідую.
– Ви впевнені, що не знали його? Я ваше фото в нього на комп’ютері бачила.
Марійка нічого не розуміла. Тут ця жінка, яка виявилась матір’ю Івана, розповіла, що незадовго до смерті сина вона дізналася, що в нього роман з якоюсь дівчиною. Але це були стосунки он-лайн. Вони місяцями переписувалися, обмінялися фотографіями, мріяли про зустріч, але не судилося. Згодом, вже після похорон, вона знайшла світлини дівчини на комп’ютері. Це була саме Марійка.
Тут Марія згадала. Дійсно вісім років тому у неї був своєрідний роман. Вона познайомилась з хлопцем через інтернет. Він був дуже цікавий і романтичний. На той час, їй вже було 27 років і вона розчарувалась в чоловіках. Саме тому довго не погоджувалася зустрітися, боялася, що знову її покинуть. Згодом, коли вони вже домовились про побачення, вона прийшла, а він – ні. Дві години чекала, а він навіть на повідомлення не відповідав.
– Так Ваня у той день загинув. Його вбили. Він йшов з квітами на побачення, коли вибіг грабіжник і вдарив ножем. Медики були безсилі.
“А я ображалася на нього. Думала, що посміятися хотів” – згадувала Марійка.
Вона познайомила мати Івана зі своєю бабусею. Разом вони пішли додому пити чай. Відтоді постійно зустрічаються, стали, наче рідні. Та Марії вже 35, їй би заміж вийти, а вона остаточно вирішила, що її доля бути самотньою.
Одного разу, коли вона прийшла провідати маму Івана двері їй відчинив незнайомець.
– Привіт, ти, мабуть, Марія?
– Так. А ви хто?
– Я Степан, брат Івана. Він мені колись про тебе розповідав. Ось дивина!
Вони розговорилися. Степана нещодавно покинула дружина, забрала донечку і поїхала до коханця за кордон. Йому було дуже самотньо, тож вирішив приїхати до матері.
Вони спілкувалися мало не щодня. І згодом Степан сказав, що хоче зустрічатися з Марійкою. Та вона досі не може наважитися. Все боїться знову втратити кохання. Але ж вже не молода. Хіба не варто ризикнути?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!