Тамара переплутала Олексія із власним сином, а бездомний хлопець вирішив цим скористатися

У Тамари було троє донечок: Марія, Поліна і Варя. Раптом вона дізналася про четверту вагітність, яка була небажаною і незапланованою. Син народився посеред літа, коли його батька встигли поховати. Тамара була байдужою до Іванка й абсолютно не хотіла займатися вихованням сина. Вона відчувала себе нещасною, а ще більше її з’їдала заздрість до сестри, яка успішно вийшла заміж і переїхала в столицю.

Минали роки. Іванко дедалі більше нагадував свого батька. За малечею дивилася його сестричка Марія і бабуся Любов Петрівна. Щодо матері, то через апатію і втому вона не приділяла синові уваги.

Якось сестра сповістила Тамарі про свій переїзд. Вона запропонувала їй оселитися у столичній крихітній квартирі, яку не збиралася продавати. Жінка погодилася. Вона думала, що це шанс вибратися із глухого села і забезпечити собі й дітям хороше майбутнє. Тома зібрала своїх донечок, але Івана залишила на виховання свекрусі, мовляв, забере його, коли вони влаштуються. Любов Петрівна пообіцяла собі, що подбає про онука заради покійного Дмитра.

У столиці Тамара почала працювати прибиральницею, а доньки допомагали їй. Паралельно дівчатка ходили до школи. Здавалося, що життя налагоджувалося. Матір почала частіше радіти й усміхатися. Розм’якле серце змусило її згадувати про сина і сумувати за ним, але в Тамари одразу знаходилося багато аргументів, щоб не забирати його. 

Тим часом в селі бабуся плекала свого онука. Хлопчик час від часу згадував про маму і сестер.Йому снилося, як вони з Марійкою йдуть разом гратися. Вранці Іванко запитував у Люби Петрівни, коли його заберуть, а старенька запевняла, що зовсім скоро. Насправді вона розуміла, що Тамара не повернеться за сином. Від коли невістка переїхала, від неї не було й звістки. 

Коли Іванові виповнилося 5 років, бабусі не стало. Вихованням дитини почала займатися сусідка, але хлопець пробув у неї не довго. Якось увечері він втік з дому і сів на перший кращий товарний поїзд. Хлопець вирішив, що повинен відшукати свою маму і сестер. Саме там у вагоні він познайомився з Олексієм. Вони швидко знайшли спільну мову, адже мали багато спільного. Юнак вже кілька років жебракував і знав усі тонкощі бездомного життя. Він не знав своїх батьків, але з цікавістю слухав розповіді Іванка про його родину. 

Тепер Ваня був упевнений, що не пропаде. Олексій точно допоможе знайти рідних. Можливо, вийде вмовити матір, щоб вона взяла їх обох.

Однак на одній із зупинок сталося так, що доля їх роз’єднала. Іван опинився поза межами поїзда, коли вирушив на пошуки продовольства. Вагони почали рухатися, а він вже не зміг заскочити назад. Олексій спробував також зіскочити, щоб не кидати свого друга напризволяще, але побоявся. У його руках залишився лише рюкзак Іванка, на дні якого лежала маленька старовинна ікона. Кмітливий жебрак вирішив не викидати таке добро, адже його можна згодом продати як антикваріат.

Пошепки

Валя, Поліна й Марійка поверталися після прогулянки додому. Вони весело розмовляли і їли морозиво. Раптом хтось спробував зірвати з плеча Полі сумку. Шум, гам, крики. Ще мить і дівчатка розгледіли в рисах обличчя брудного бешкетника свого брата.

– Іванко, це ти? – загукали вони. – Братику наш, знайшовся! – почали обійматися сестри.

Олексій не розгубився. Він вирішив, що має спробувати вибратися із жебрацького життя і підіграти незнайомкам. Він одразу згадав ту зустріч з хлопчиком у поїзді, яка трапилася два роки тому. Пазл склався. 

Тамара, побачивши Олексія, також повірила, що перед нею її рідний син. Остаточно жінку змогла переконати невелика ікона в рюкзаку, з якою свекруха благословляла її на шлюб із Дмитром. У серці матері щось прокинулося. Совість почала мучити її, а в голові була лише одна думка: “Як вона могла так вчинити зі своїм сином?”. Однак зараз у Тамари був шанс виправитися і надолужити згаяне. Вона могла окутати свого сина материнською любов’ю, без якої він зростав увесь цей час. В один момент хлопчик став для жінки сенсом життя.

Хіба міг тоді цей маленький пройдисвіт розповісти правду про те, що трапилася помилка і справжній Ваня загубився десь далеко звідси, і чи живий він, ніхто не знає… Він вперше в житті знайшов сім’ю, тому не міг зараз від неї відмовитися.

Олексій досить швидко вжився у роль і став повноцінним членом родини. Йому навіть не здавалося, що дівчатка не були його рідними сестрами, а Тамара не була рідною матір’ю. 

Хлопець вступив у військове училище, а після закінчення поспішив додому. Там на нього чекала хвора матір, яка кожного дня дякувала Богу за те, що він багато років тому послав їй шанс виправитися. Олексій так і не розповів правду про те, що справжній Іван зник безвісти. Чи мав він на це право? Чи міг зайняти місце іншої дитини, черпаючи сповна любов і ніжність, що призначалася не йому? Напевно ні. Але він потребував матері, її ласки й турботи. Напевно, Ваня пробачив би його за це …

Тим часом доля Івана склалася ненайгіршим чином. Так, він кожного дня боровся із самотністю, але йому вдалося знайти підтримку у вигляді дружини й створити свою міцну сім’ю. Сестер він більше ніколи не бачив, але час від часу згадував про них.

А що ви думаєте про вчинок Олексія? Які у вас думки стосовно матері, яка спочатку відмовилася від сина, а потім вирішила надолужити згаяне?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector