Колись мої батьки отримали у спадок старенький будиночок. Тато тоді поїхав на заробітки, аби мати гроші на нову будову. То той сарайчик (інакше не назву) знесли та збудували новий будинок на 2 поверхи. Ще й мама посадила свої улюблені квіти та зробила гарну зону для відпочинку в садку.
І так в будиночку минуло моє дитинство, потім юність. Дуже любила це тепле місце. Щосуботи їздила зі Львова додому, бо знала, що це моє родинне гніздечко. Батьки завжди чекали мене на вихідні, передавали гостинці, квіти з саду.
Коли почалася війна, то мій тато одразу пішов у ЗСУ. І вже у березні його відправили у Донецьку область. Приїздив додому тільки на Різдво та Великдень, і то, на 3-5 днів. Ми з мамою постійно молилися, аби Ангел оберігав мого тата, щоб в них все було добре. Пересилали гостинці щотижня, цигарки, медикаменти, на осінь теплі речі. Ставили всього побільше, аби ще побратимам вистачило.
Однак, місяць тому тата не стало. Ми провели його зі всіма почестями, сусіди та знайомі скинулися грішми на пам’ятник та меморіальну дошку. Мама зараз ледь тримається, дуже схудла за ці дні. Не виходить з дому, постійно плаче. Хіба до церкви в неділю піде, а потім до татка на могилу.
Але на цьому такі “приємні” новини не закінчувалися.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Після 9 днів по татові прийшли бабуся Ольга та дідусь Степан, батьки тата. Ми сіли до столу, помолилися. Я знала, що бабуся не дуже добре сприймає мою маму. Як пояснила колись “не таку невістку хотіла”.
– Наталко, а ти до нотаріуса ходила?
– Навіщо?
– Як то? Микола вмер, бережи Боже його душу. То виходить, що цю частину треба на нас переписати, ми його батьки.
Я сама дар мови втратила. Бабуся на повному серйозі говорила про наш будинок. Мама не витримала такої напруги, розплакалася за столом та пішла у кімнату.
– Ну твоя мама геть себе не береже. Та і я нічого поганого не сказала, то ж спадок треба ділити..
– А з якого дива ми маємо половину будинку вам віддавати?
– Бо ми його батьки. Є закон, ми можемо претендувати на спадок. Я до адвоката піду.
Як виявилося потім, моя тітка Олена (молодша сестра тата) вирішила вийти вдруге заміж та хоче гарне весілля. А то грошей коштує. Тому бабуся з дідусем вирішили забрати нашу половину будинку, аби оплатити гулянку. Ось така в мене сімейка. Кому тата ріднесенького помянути, а кому гроші на танці заробити хитрим способом.
Мама потім повернулася та сказала, що ні копійки не даси:
– Мій чоловік їхав у Німеччину, там 3 роки працював. Ви мені ніколи навіть чашки чи каструлі не подарували на новосілля. Коли просила з донечкою посидіти, то ви були зайняті іншим. Онучка вас взагалі не цікавила.
Ми всі посварилися. Наступного дня бабуся зателефонувала і сказала, що подала на нас заяву до суду.
На щастя, мій хрещений тато працює адвокатом. Він безкоштовно почав захищати наші права на будинок, з мами ні копійки не брав. Каже, що справедливість на нашому боці.
Але я не розумію одного – невже бабусі та дідусеві важливіші гроші? От вони роками з нами поводилися, наче з чужими людьми. Якщо моїх двоюрідних сестер любили (діти тітки Олени), то мене не помічали.
Невже не можна зберегти нормальні стосунки?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!