З дитинства я проживала з мамою та дідусем. Про батька навіть не запитувала, знала, що він покинув нас, коли я була геть маленька. Після коледжу я зустріла Вадима й ми одружилися. Закохалася я майже одразу, тому коли він мені зробив пропозицію, я ні крапельки не сумнівалася. Подали заяву до РАЦСу, розписалися. Пройшло декілька місяців і я дізналася про вагітність. Перші місяці мене мучив токсикоз, а згодом взагалі стан погіршувався й змушена була лежати на збережені.
Вже за декілька місяців ми витратили всі заощадження на ліки та крапельниці, згодом це оплачувати почала матір. Після народження дитини, нам потрібні були кошти на різноманітні речі – одяг, коляску, харчування, підгузки. Тоді матір запропонувала здати свою квартиру в оренду, а сама б переїхала до нас. Отримані кошти витрачала б на малюка, а ми б жили за зарплату Вадима. Так і вирішили.
Орендатори вже після першого місяця затопили сусідів й ми змушені були оплачувати ремонт, на який коштів не було. Тоді матір сказала, що у неї є хороший знайомий, який нам допоможе, однак треба, щоб він трохи пожив у нас. Ми з чоловіком не стали перечити, бо не бачили іншого виходу.
Потім приїхала до нас дочка Івана Петровича, вона була старша за мене на п’ять років. Сказала, що ненадовго, якісь справи в нашому місті. Начебто все так добре було.
Одного дня я пішла з малюком в лікарню, а коли повернулася, то була шокована — застала чоловіка в нашому ліжку з нею. Після цього випадку подала на розлучення. Організм після пологів був ослаблений, тож такий стрес призвів знову до погіршення здоров’я і мені були потрібні гроші на лікування. Тут допоміг Іван Петрович.
Згодом матір мені призналася, що Іван Петрович — мій рідний батько. Як виявилося, матір була його коханкою на стороні, адже тоді він перебував в шлюбі й виховував Вероніку. Коли вона йому сказала про мою проблему, батько навіть не задумувався, а одразу приїхав на допомогу. Дружини у нього не стало декілька років тому. Так виходить, що моя сестра — Вероніка, забрала у мене чоловіка.
Вони двоє чкурнули за кордон з Вадимом, йому абсолютно байдуже на нашу спільну доньку. Перед від’їздом він взагалі сказав, що не хотів від мене дітей.
Через рік, я познайомилася з чоловіком він один виховував дочку. Ми стали зустрічатися, а пізніше одружилися. Тепер у мене є чоловік і дві дочки. І я щаслива мама.
Матір проживає з нами, інколи бачуся з батьком, а від чоловіка-зрадника ні слуху ні духу.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!