Тоді була п’ятниця, вечір. Я з донечкою стояли на зупинці та чекали на маршрутку, поверталися разом із школи. І до нас на лавочку підсіла родина – мама, тато і маленький хлопчик, на вигляд, як одноліток моєї Маринки.
Помітила, що незнайомий чоловік дуже схожий на мого Петра – така зачіска, куртка, шапка та портфелик.
– Татку, а що ти тут робиш? Ого, це мій молодший братик? – радісно підбігла доня до чоловіка та почала його обіймати. Просто надворі було темно, очевидно, що Маринка дійсно подумала, що це татусь.
І тут молода білявка (очевидно, дружина) дала такого смачного ляпала чоловікові.
– То це так ти “затримуєшся” на роботі?! Зрадник, правильно моя мама казала, що ти ходиш на ліво! А я ще за тебе заступалася! – бідолашна аж розплакалася. Вже навіть прохожі почали звертати на нас увагу.
І я вже чітко розуміла, що це не мій Петро. Однак, від такої “зустрічі” у мене аж зник дар мови. Хотіла підійти до жінки та все пояснити, що моя доня просто переплутала, але під’їхала наша маршрутка. Я хутчіше взяла Маринку за руку та забігла у салон.
А Петя аж до сліз розсміявся та ледь зі стільця не впав, коли почув про таку веселу “зустріч”. Однак, я весь час думала про чоловіка – бідолашний отримав на горіхи через мою донечку. Сподіваюся, що вони все-таки помирилися з дружиною й така помилка доні не зруйнувала їх родину.
А які з вами траплялися кумедні ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!