Я ношу цей тягар майже 20 років. Хочу тут виговоритися, бо хочу, аби на душі стало легше. Але розумію, що дехто почне мене засуджувати та називати поганою донькою.
Отож, у мене є старша сестра Ольга. Між нами різниця невелика, всього 4 роки. Однак, батьки найбільше любили Олю, а мене наче не помічали.
Я ніколи не мала нових іграшок чи одягу. Старі штани, взуття чи куртки доношувала за Ольгою, бо вона вже виросла з того розміру. Гралася її ляльками, бо батьки завжди казали “навіщо купувати тобі нове, он є багато іграшок”. Навіть коли я підросла, то косметику віддавала сестра. Це була якась суха туш, старі пензлики чи помада, яку я виколупувала з кришечки зубочисткою.
Після 9 класу я переїхала до Львова, вступила на державне місце до медичного коледжу. Батьки пересилали якісь продукти з села, але мені того не вистачало. Тому в 15 років я вже працювала – писала курсові, роздавала листівки біля магазину, робила каву.
Мені дуже важко згадувати ті роки, адже я не мала підтримки батьків. Часто плакала в подушку і так заздрила одногрупникам, коли бачила, які гостинці їм передавали рідні.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Коли Ольга виходила заміж, то батьки влаштували грандіозне святкування. Навіть продали машину, аби оплатити молодятам дуже дорогий ресторан та сукні нареченої. Чоловік Олі, Микола, живе у сусідньому селі та після весілля сестра пішла жити до свекрів. У них і хата більша, на 2 поверхи, з гарним ремонтом.
А коли я оголосила про весілля, то батьки дали тільки 100 доларів на подарунок. Ми тоді з чоловіком дійсно не мали грошей та думали про те, аби купити квартиру. Антон навіть їхав на заробітки в Німеччину, а я жила зі свекрухою. Пані Марина дуже хороша та чуйна людина. Саме вона дала мені те тепло і ласку, якого так не вистачало в дитинстві. Тому я досить швидко почала називати її мамою.
Але батьки досі до мене холодно ставляться. Це видно навіть тоді, коли ми приїздимо у гості та в хаті є ще Ольга. Її синів мама так любить, так виціловує, так міцно обіймає. Звісно, для них завжди має якісь подарунки – іграшки, солодощі та гроші. І то не 50 чи 100 гривень, дає грубі купюри, 500 та навіть тисячку. А моїй доньці хіба перепадає якась найдешевша шоколадка чи кіндер.
Тільки я вже не переживаю за таку поведінку батьків. У мене є чоловік, хороша свекруха та донечка, яких я дуже люблю та ціную.
Тиждень тому до мене подзвонила мама:
– Слухай, Христино, ти ж той, медик.
– Так, мамо. Забула чи що?
– Ага. Той, татові погано. Він спину надірвав, поки на городі був.
– Я давно йому казала, що не можна важке тягати. Чому ви мене не послухали?
– Ти той, не будь сильно мудрою. Приїдеш у суботу, лишишся на пару днів чи тиждень.
– З якого це дива?
– Як це? Батько хворий, он у ліжку лежить. Я сама не впораюся біля худоби. То ж свята, треба вже готуватися.
Я була шокована. Згадала про мене тільки тоді, коли допомога потрібна. Ще й вимагає, аби я негайно приїхала і залишилася в селі:
– То що? Завтра будеш?
– Ні. мамо. Хочеш – клич Ольгу чи найми для тата доглядальницю. А в мене багато роботи, прощавай, – і кинула слухавку.
І мені тоді не було соромно, ні капельки. Навпаки, так легко на душі стало, що зуміла відмовити мамі. Звісно, ввечері до мене подзвонила сестра, почала сваритися. Мовляв, яка я безсоромна, не хочу приїхати до батьків та допомагати:
– Наскільки я знаю, ти поруч живеш. Чому сама не приїдеш?
– У мене своїх справ вистачає.
– І в мене також.
– Ти і так в медичному вчилася, краще знаєш.
– І що? У мене є діти та робота. Не подобається – то найми для батьків доглядальницю.
Так я посварилася з батьками та сестрою. Вони, звісно, встигли вже іншим родичам на мене пожалітися.
Але мені їх не шкода. Треба було раніше думати про молодшу доньку, а не зараз згадувати.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Напишіть нам в коментарях у Facebook!