Дмитрику всього 5 рочків і він щодня ходить в дитячий садок. З малими дітками завжди можна дізнатися багато цікавого. зрозуміли це й батьки нашого героя. Того дня малюк повернувся із садка весь піднесений та в хорошому настрої. Він одразу ж кинувся до батька. Схопив його в обійми і почав голосити:
— Тату, я тобі таке розкажу!
— Та невже і що там? — здивувався чоловік і глянув на дружину. — Його аж трясе від радості.
— Самій вже цікаво, що там за новини, — відповіла Олена.
— Усю дорогу мовчав, а тут переступив поріг дому і ніби перемкнуло його.
— Ну, тату, слухай! – перебив розмову батьків Дмитро.
– У нас нова вихователька. Вона така… така…
— І яка ж вона?
— Симпатична.
– Що? – перепитав батько.
Перекосилася й дружина.
— Діма, ти що таке говориш?!
– А що? Вона дуже приваблива, – заперечив син, – татові б теж сподобалася.
— Ану перестань! — грізно повторила Олена. — Треба буде директорці зателефонувати і розпитати, хто це там наших дітей виховує.
— Цікаво, як вона одягається, що навіть діти про привабливість говорять, — не могла заспокоїтися Олена.
— Не думаю, що там усе так серйозно. Не заводься тільки. Для чого нам сварки?
— Як це не заводься? Ти чув? Чи ти її бачив і вона вже тобі сподобалася?
— Ну що ти верзеш?
— Те, що сказав наш син.
Батько глянув на дитину.
— Дім, звідки ти взяв це слово?
— З дому.
— І хто це в нас так говорить?
— Тато, — сказав Дмитрик і перевів погляд на батька.
— Це кого це ти так називав?
— Олено, як кого? Тебе, мабуть…
— Тато так говорить, коли мене з вами немає. Там ще якісь слова були. Я трохи підслухав. Мамо, невже ти забула, як тебе тато кличе?
— Ану, тихо!
— Дмитрику, послухай. Такі слова не всі можуть казати. І не до всіх з ними звертатися. говорити не кожна людина. Ясно? Тобі їх використовувати ще рано. Особливо до виховательки.
— Ага, — кивнув син.
Але батьки розуміли, що все одно тут щось не те. Мучило сумління та здогадки.
— Завтра сама веду сина в садочок. Якраз гляну на цю виховательку, – мовила Олена.
— Синочку, а ти скажи мені, приваблива жінка – це яка? — раптом запитав чоловік.
— Ти чого.. Зараз він тобі розкаже. Боронь Боже в садку повторить, – обурилася Олена.
— Я знаю, що роблю, — відмахнувся чоловік.
— Приваблива? Це коли добра.
— Усе?
— А ще посміхнена та дбайлива… Вона нам казки розповідає. Приваблива – це як мама. Не кричить на мене, не свариться. Тому я й кажу, що вона й тобі сподобалася… І мамі… І всім, бо вона хороша. Я ж говорю, тату, вона б тобі теж сподобалася.
Олена видихнула з полегшенням і розсміялася. Дмитрик глянув на маму, і собі почав посміхатися.
— А що таке?
— Та нічого, синочку, усе дуже добре, — чоловік погладив сина по голові. — Тішимося, що в тебе така хороша вихователька. Але ти ці слова при ній не говори. Добре?
— Ага, — захихотів малюк.
Як вам історія?
Які емоції вона у вас викликала?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!