– Тату тобі моя вихователька точно сподобається,- сказав мені син, повернувшись із дитячого садка

Дмитрику всього 5 рочків і він щодня ходить в дитячий садок. З малими дітками завжди можна дізнатися багато цікавого. зрозуміли це й батьки нашого героя. Того дня малюк повернувся із садка весь піднесений та в хорошому настрої. Він одразу ж кинувся до батька. Схопив його в обійми і почав голосити:

— Тату, я тобі таке розкажу! 

 — Та невже і що там? — здивувався чоловік і глянув на дружину. — Його аж трясе від радості.

 — Самій вже цікаво, що там за новини, — відповіла Олена.

— Усю дорогу мовчав, а тут переступив поріг дому і ніби перемкнуло його. 

— Ну, тату, слухай! – перебив розмову батьків Дмитро.

– У нас нова вихователька. Вона така… така… 

— І яка ж вона? 

 — Симпатична. 

 – Що? – перепитав батько.

Перекосилася й дружина.  

— Діма, ти що таке говориш?! 

– А що? Вона дуже приваблива, – заперечив син, – татові б теж сподобалася. 

— Ану перестань! — грізно повторила Олена. — Треба буде директорці зателефонувати і розпитати, хто це там наших дітей виховує. 

— Цікаво, як вона одягається, що навіть діти про привабливість говорять, — не могла заспокоїтися Олена. 

— Не думаю, що там усе так серйозно. Не заводься тільки. Для чого нам сварки?

— Як це не заводься? Ти чув? Чи ти її бачив і вона вже тобі сподобалася? 

— Ну що ти верзеш? 

— Те, що сказав наш син. 

Батько глянув на дитину. 

— Дім, звідки ти взяв це слово?

— З дому.

— І хто це в нас так говорить? 

— Тато, — сказав Дмитрик і перевів погляд на батька. 

— Це кого це ти так називав?

— Олено, як кого? Тебе, мабуть… 

— Тато так говорить, коли мене з вами немає. Там ще якісь слова були. Я трохи підслухав. Мамо, невже ти забула, як тебе тато кличе?

 — Ану, тихо! 

— Дмитрику, послухай. Такі слова не всі можуть казати. І не до всіх з ними звертатися.  говорити не кожна людина. Ясно? Тобі їх використовувати ще рано. Особливо до виховательки.  

 — Ага, — кивнув син. 

Але батьки розуміли, що все одно тут щось не те. Мучило сумління та здогадки.  

— Завтра сама веду сина в садочок. Якраз гляну на цю виховательку, – мовила Олена. 

 — Синочку, а ти скажи мені, приваблива жінка – це яка? — раптом запитав чоловік.

 — Ти чого.. Зараз він тобі розкаже. Боронь Боже в садку повторить, – обурилася Олена.

— Я знаю, що роблю, — відмахнувся чоловік.

— Приваблива? Це коли добра.

— Усе?

— А ще посміхнена та дбайлива… Вона нам казки розповідає. Приваблива – це як мама. Не кричить на мене, не свариться. Тому я й кажу, що вона й тобі сподобалася… І мамі… І всім, бо вона хороша. Я ж говорю, тату, вона б тобі теж сподобалася. 

Олена видихнула з полегшенням і розсміялася. Дмитрик глянув на маму, і собі почав посміхатися. 

— А що таке? 

— Та нічого, синочку, усе дуже добре, — чоловік погладив сина по голові. — Тішимося, що в тебе така хороша вихователька. Але ти ці слова при ній не говори. Добре? 

— Ага, —  захихотів малюк.

Як вам історія?

Які емоції вона у вас викликала?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Коментарі

Ivanna
Adblock
detector