Тату, я красива?

– Тату, я красива? – запитала Ліза, коли вони вийшли з садка. – Звичайно! – А мама? – Дуже! – твердо сказав тато. – Ти хіба сама не знаєш?

– Та знаю, знаю. Тату, а тітка Оля гарна? – Яка ще тітка Оля? – не зрозумів тато. – Мама Петра …. – А Петро – це хто? – Який ти неуважний, тато. Петро, він … Він поруч з нами зараз одягався. Ну? – А, цей хлопчик … Тепер зрозуміло. І чого «ну»?

– Ну, мама його красива? – Гадки не маю. Я на неї навіть не подивився жодного разу. – Погано, тато. Дивитися треба. Тато здивовано подивився на дочку, потім посміхнувся. – Не можна мені дивитися на чужих тітоньок! Мама буде зла! – А я б мамі не сказала.

– Ну вже ні, доню. Я тільки твою маму люблю. І тебе. – Та знаю, знаю … Ліза, чомусь, важко зітхнула. Тато зупинився і уважно на неї подивився. – Ти чому так зітхаєш? – Та нічого. – Дочка знову зітхнула.

– Ви вчора з мамою сказали, що внуки часто схожі на бабусь. Так? – Так. Говорили. І що? – Ну ось. Привітай мене.

– Ліза смішно втягнула голову в плечі і розвела руками. – Петро мене поцілував. – Так? – тато засміявся. – Буває. Значить, ти йому подобаєшся. – Та знаю, знаю … – Ліза недбало махнула рукою.

– А вихователька сказала, що від поцілунків бувають діти. Тато знову засміявся. Ліза подивилася на нього і строго сказала: – Раптом ці діти будуть схожими на тітку Олю? – Он ти про що … – Тато поклав доньці долоню на плече і сказав.

Пошепки

– Вихователька ваша пожартувала. Дорослі, вони іноді жартують, невдало … Не звертай уваги. – Ага … – Ліза кивнула.

– Але ти, тато, все одно, завтра подивися на тітку Олю … А потім мені скажеш … По секрету …

– Стривай, – тато зробив хитре обличчя, – а хіба ти сама не бачиш, красива вона чи ні?

– Який ти забудькуватий, тато. – Ліза докірливо помахала головою.

– Красу жінки можуть оцінити тільки чоловіки, ти ж про це вчора мамі сам говорив!

Сподобалася історія?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I
Adblock
detector