– Тату, як ти міг гроші загубити?! Будеш тоді сьогодні без вечері – я тебе годувати з власної кишені не збираюся…

Майно Тимофія Семеновича діти почали ділити ще до його смерті.

Коли Любов Михайлівна відійшла на той світ, Тимофій і справді почав трохи здавати позиції. Все ж, і в житті, і в хазяйстві простіше бути в парі. Самому на фермі хазяйнувати важко стало, людей наймати — дороге задоволення. Єдина надія — син. 

– Дмитре, оце б ти частіше до мене навідувався. Важко мені без мами самому хазяйство вести, треба робочі руки. А я б тобі грошима поміг.

– Батьку, та скільки ж можна вже біля тих корів поратись? Пожалій себе. Продавай цю ферму і будинок, та й переїжджай до мене жити. А гроші будуть тобі на старість, пенсії ж зараз не дочекаєшся, — переконував Дмитро батька.

Довго Тимофій Семенович упирався, не хотів покидати рідні стіні, але після того, як корова ледь на роги його не підняла — виставив все своє майно на продаж. Довго покупця шукати не довелось.

– От і добре, тату! Нарешті! Давай зараз речі твої завеземо до мене додому, а потім у магазин поїдемо, будемо у нас ремонт робити, щоб тобі жилось краще, — радів Дмитро, бо сам на нові шпалери ніяк назбирати не міг.

– Поїхали, сину. Та тільки грошей немає в мене… Мабуть, десь в електричці випали, як оце до тебе їхав. Але то таке, нехай комусь на щастя будуть.

– Е, ні. Ти вибачай, але тоді тебе в себе я поселити не зможу. У мене грошей і на аліменти Вероніці не завжди вистачає, а тут ще один рот. Поїдь до Женьки, в неї багато місця.

Пошепки

Але Женя, старша донька Тимофія Семеновича, теж батька без грошей вдома селити не захотіла. Мовляв, у неї діти, коти, собаки — і так є кого годувати.

Лишився старий сам та й подався назад у село. А там Вероніку, колишню невістку зустрів. Розповів їй усе від щирого серця, поділився своїм горем, а вона до себе свекра запросила. Хоча сама на вчительську зарплату й сама трьох дітей на ноги ставить.

Рік вони прожили хоч і тісно, але щасливо. Діти дідуся дуже любили, та й Вероніка завжди свого свекра поважала. 

А потім прийшов Тимофій Семенович додому із ключами від будинку.

– Це ви що, втекти від нас надумали? – запитала жартома невістка.

– Та, де там… Куди я від вас дінусь. Це я для тебе і твоїх дітей будинок більший придбав, щоб ви тут не товклись. Я ті гроші заховав, а не загубив. Знав же, які в мене діти виросли. Як допомагати — то немає, а як гроші мої між собою ділити — то легко.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Правильно зробив старий? Чи треба було гроші між дітьми поділити порівну?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!