У мене донька Зорянка навчається в медичному та ще паралельно працює в аптеці. Вона ще з дитинства хотіла пов’язати життя з цією професією, одягала мій білий банний халатик та “лікувала” іграшок та лялечок.
Старанно вчилася у школі, брала участь в олімпіадах, потім отримала золоту медаль. Ще й у медичний пройшла на державне місце!
А влітку якраз після сесії їй запропонували роботу продавцем позмінно в аптеці біля нашого будинку. Донька чергувала зміни, після пар прибігла, швидко повчилася та бігла на роботу. І, як почала отримувати зарплату, то допомагає мені фінансово. То продукти додому на вечерю купить, то запропонує за комуналку заплатити.
– Мамо, ну ти ж мене сама так підіймала, виховувала. Все, тепер моя черга допомагати.
Дійсно, донька в чомусь мала рацію. Адже мій чоловік Петро загинув у страшній автокатастрофі ще 15 років тому, Златці тоді тільки 5 рочків було. І так я зосталася з малою дитиною на руках, старалася якось давати ради по житті. Добре, що моя мама була поруч, приїздила з села до міста. Бо свекруха та зовиця від мене наче відхрестилися після похорону, а Зорянки зреклися.
Але місяць тому до мене зателефонувала Ольга Миколаївна:
– Ой, щось у мене геть тиски скачуть, так погано, що аж у голові паморочиться. Хай твоя мала приїде та мені допоможе, най ліки купить.
Їхати до свекрухи не так далеко, всього 10 хвилин трамваєм. Тому донька взяла ліки, тонометр з аптеки.
Але тепер пані Ольга та зовиця сприймають допомогу Зорянки як належне. Бо, бачте, вона ж в медичному навчається, а отже, має їх консультувати!
Якось серед ночі чую – дзвінок:
– Анька, ох мене тиски хапають! таке відчуття, що зараз Богові душу віддам.
– Бабусю, я вам залишила ліки та написала на листочку, що і коли приймати
– Ой, не можу, вмираю!
Почекали годинку та й сіли разом на автобус до свекрухи, перша маршрутка. Їдемо, місто ще все в темряві. Заходимо до свекрухи – а вона каву міцну заварює.
– Ясно, чого у вас тиски, ви ж таке на ніч п’єте!
– Але я не можу відмовитися від кави.
Донька оглянула бабусю, потім невиспана поїхала на пари та на нічну зміну в аптеку. Ось так у свекрухи “тиски” стрибали.
Але думаєте, що на цьому наші пригоди закінчилися? Свекруха просила мою Зоряну ще й оглядати її сусідок – в тої спина, в тої голова, в тої коліна крутить. Ще й просили зі знижкою привести їм якісь ліки з аптеки.
Донька через бабусю могла проспати 1 пару, запізнитися на роботу. Вже раз їй навіть виписали штраф та позбавили премії. Але Зорянка в мене така дівчинка, яка всім завжди допоможе, ніколи не відмовить. Тому от свекруха добряче сіла їй на голову.
Але рано чи пізно треба поставити крапку. І позавчора ввечері Зоряна повернулася зі зміни, тільки сіла вечеряти – дзвінок від свекрухи:
– Слухай, тут в моєї сусідки дитина захворіла. У малого, здається, вітрянка. Ти можеш приїхати і подивитися?
– Ні.
– Чого?
– Бо я втомилася. А мама тої дитини хіба не знає, що робити? Хай шукає зеленку та мастить добряче дитину, а завтра до педіатра.
– Нащо їм до педіатра їхати, якщо ти є ж? То в черзі стояти, ще борони Боже, якусь заразу підчеплять більшу. Ну і педіатру потрібна якась взятка чи шоколадка!
– А я за дякую маю зробити?
– Та, ти ж моя онучка, я не можу з сусідів гроші брати!
– Знаєте, не для того я граніт науки гризу, аби вашим подругам безкоштовне лікування влаштовувати. Йдіть в поліклініку і там все вирішуйте.
– Ну ти подивися на неї, яка нахаба. Ще маєш совість, шмаркачко, старшій людині хамити. Хто ж тебе так виховав, чисто гени мамки!
Тоді я вже не витримала, вирвала слухавку з рук доньки:
– Так, гени мами. Може, якби бабуся бодай час рідній онучці приділяла, то може, перевиховала б її на свій манір. А так вона в маму вдалася. Так що бережіться, бо може ще вколе вам щось не то і на той світ підете!
Звісно, я не збиралася навмисне свекруху життя позбавляти, просто хотіла трішки налякати, аби знала межі.
Але не розумію логіку таких людей, чесно. Ну якщо людина вчилася на медика, то має обов’язково стати безкоштовною доглядальницею? Чи, якщо наприклад, продавчинею – то треба свекрусі все на халяву носити?
Звідки в них таке нахабство? З народження чи набуте?