Кілька тижнів тому Валентина вкотре посварилася зі своїм чоловіком Зореславом. Йшлося, як і завжди, про гроші.
Жінка попросила в обранця грошей на дитину. В домі закінчувалися підгузки й матір вирішила поновити запаси, на що отримала море обурень. Чоловік вчинив скандал, мовляв, грошей немає і взагалі хороші мами дітей до горшка у такому віці привчають.
Доньці ж, до слова, всього півтора року. Може, з дбайливістю матері їй пощастило, зате батько із Зореслава ніякий.
Валентина мовчати теж не збиралася, виклала коханому все, що про нього думала й зачитала весь список його мінусів. Ось так спір переріс у скандал, через що чоловік зібрав речі і пішов з дому.
Як на зло, саме цієї миті зателефонувати й дізнатися, як у дітей справи, вирішила свекруха. Ніби серцем чула!
Загалом заміжня Валентина вже понад три роки. Коли познайомилася із Зореславом, то була ще зовсім студенткою. Далі він покинув університет і пішов в армію, а через два роки вони перетнулися на дні народженні у спільних друзів. Про серйозні відносини тоді ніхто навіть не думав. Куди їм – ще такі молоді. Однак, усе закрутилося так, що вибору не залишилося.
Молодята орендували квартиру й з’їхалися. Потім минув рік. Вони побралися, а ще через деякий час Валентина завагітніла.
Тепер шляху назад не було.
З батьками знайомилися нашвидкуруч. Ні Валентина, ні Зореслав не бажали вникати у сімейне життя одне одного, вважаючи, що їх повинне цікавити тільки власне. І якщо родичів Валі це влаштовувало, то свекруха так просто відпускати невістку не збиралася. Ще при першій зустрічі було багато запитань про рідних, освіту, роботу, плани на майбутнє. Відтоді так і повелося, що й дня не минає без її дзвінка. Ось і того разу прийшов час дізнатися, як там її діти поживають.
Чесно кажучи, Валентині така манера свекрухи не подобалася. Ззовні це виглядає, як турбота, а насправді – бажання контролювати кожен крок дітей.
Ще коли невістка ходила вагітною, свекруха не давала їй проходу: хочеш цього? А, може, того? Тобі щось привезти? Сама впораєшся? Ти не соромся просити допомоги.
А коли після народження дитини у сім’ї Радченків побільшало сварок та конфліктів, то свекруха взагалі кожні пів години телефонувала. ще й в гості напрошуватися почала. Думала, що зможе якось заради, але робила тільки гірше.
Найбільшою проблемою були гроші. Зореславові довелося змінити роботу. Пішов працювати сторожем, бо все інше для нього занадто буденне, нецікаве або важке. Тих копійок, які він називає зарплатою, не вистачає навіть на найнеобхідніше. А в придачу ще оренда квартири та комунальні платежі. Тому Валентина постійно нагадує чоловікові, що слід дбати про власну доню та дружину. А йому до цього діла не має. Хіба що злитися починає.
Зореслав завжди обирав найлегший шлях: економія, але якщо собі хочеться тільки найкраще, то й виходить, що економити можна на доньці та жінці. Все одно сидять вдома, нікуди не ходить, нічого не роблять.
Сварки у їхньому домі відбуваються ледь не щодня. Часом сусіди у стіни стукають. Навіть їм таке життя набридло.
Тим часом владнати ситуація намагається свекруха. Жінка щиро вірить, що вона прожила цілий вік, тому зможе помирити молодят. Вона ошивається на їхній квартирі постійно, а якщо не дозволяє здоров’я, то надзвонює по 100 разів на день.
Досі Валентина не мала рятунку від чоловіка, а тепер ще й матір його надокучає. Втім, ніхто підтримати дівчину не хоче. Кажуть, що таку золоту свекруху, яка переживає за стосунки сина, ще пошукати. Інші, мовляв, взагалі невісток у шию женуть з дому.
Але зараз надворі осінь, погода погана, тому старенька обходиться телефонними розмовами. Це вже великий прогрес.
– Коли ми зі Святославом посварилися, якраз зателефонувала свекруха. Питає, як справи, як я. Так, ніби не знає, які у мене з її сином стосунки. А я їй: справи погано. Мовляв, сварюся з вашим сином, бо він ледар, нездара та егоїст! Сил уже ніяких немає!
Може, з поганим чоловіком Валентина ще змирилася б, але з нікудишнім батьком – точно ні. Він навіть нагодувати дитя сам не може, не те щоб у поліклініку сходити чи купити підгузки. Тільки відмахується і каже, що в нього немає часу. Цікаво, чим це він так зайнятий? Нічним сторожуванням? Та ще й не сторожує він нічого, а випиває, бо ніхто не бачить.
Валентина часто жаліється свекрусі на її сина, але та руками розводить. Каже, що перевиховувати вже пізно. Шкода їй невістки з онукою, але зробити старенька не може нічого.
Яку пораду ви дали б Валентині?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!