Вирішила поділитися своєю історією. Шукаю розумної поради і, гадаю, для когось це буде непогана наука. Я вже рік намагаюся покинути свого законного чоловіка і піти до по-справжньому коханої людини. Але все ніяк не можу наважитися. Щось всередині не дає цього зробити.
Весь цей час я мала стосунки “на стороні”. Кавалер також був одруженим чоловіком. Навіть двійко діток мав. Але, випереджаючи ваші коментарі, скажу, що він доросла людина і сам зробив такий вибір. Я ні на що його не підштовхувала. Тож винною себе ні в чому не вважаю. Ми обоє серйозні, сформовані особистості. Але кожен помиляється. Ось і ми помилися зі своїми першими шлюбами. І якщо з обранцем мене пов’язує тільки штамп у паспорті, то з цим кавалером у нас схожі інтереси, темперамент, ну і сильний потяг один до одного. З ним мені дуже спокійно та комфортно.
Ось ми майже рік тягнули із зізнаннями, але місяць тому вирішили наважитися і розповісти про все нашим другим половинкам. Дружина мого коханця просто в шоці. Знаю, о в неї була істерика. Потім прихопило серце, аж швидку довелося викликати. Діти теж не можуть зрозуміти, що сталося. Прикро, але що вдієш?
Мій же чоловік повівся дуже порядно. Я його за це ще більше поважати почала. Хоча останні роки здавалося, що ми стали просто сусідами і жодних почуттів не лишилося. Загалом наші половинки попросили ще один шанс і стали намагатися.
Мій чоловік досі любить мене, каже, що ще сильніший, ніж раніше. Тепер він робить все, чого мені так не вистачало: спільне дозвілля, допомога з дітьми та по дому, відвідування виставок та майстер-класів, перегляд разом фільмів та інше.
Страждає він, звичайно, і бачить, що й мені погано, тому що все-таки люблю іншого, і чекає з дня на день, що я піду. А не я не можу наважитися, бо він дуже добрий, надто добрий. Надійний, мудрий, хороший. Мені не те щоб шкода його, але серце розривається, знаючи, що я завдаю йому страждань.
Справа ускладнилася тим, що мій коханець пішов-таки з дому. Чекає тепер на мене. Можна сказати, що його дружина вигнала через те, що він не справлявся з почуттям до мене, і це було помітно. Хоча минуло лише 3 тижні. Чого вона хотіла так швидко. Але факт залишається фактом.
Тепер я вагаюся. Не розумію, як правильно вчинити. Як розібратися, чого мені справді треба? Я колись з коханцем, то мені душевно, комфортно, тягне фізично.А з чоловіком просто шкода розходитись. Що можете порадити?
Що порадите жінці?
Що думаєте про цю ситуацію?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!