Я з невеличкого села на Франківщині. Маю дочку, студентку Оксану. Доньку виховувала сама, без чоловіка. Ми з Людою давно дружили, на дискотеки разом ходили, і в один вечір познайомилися з хлопцями. Степан Люду заміж взяв. А в мене з Денисом – не склалося. Але я дуже закохалась і була готова віддати все за ті стосунки. У мене від того кохання народилася дочка Оксана і всю любов, яку я мала до Дениса, їй віддала. Мама мені всіляко допомагала у вихованні дитини. І Люда не раз забігала з дитиною посидіти. Та скоро і в них зі Степаном теж народилась дівчинка – Софія. Степан їх трохи забезпечував, але й Люда шукала роботу. А невдовзі подалась на заробітки. Дзвонила мені часто з Італії, і хвалилась, що має добру зарплату. Все мене питала, чи не хочу я виїхати:
– Донька в тебе одна, подумай про її долю. Росте без батька, хоч ти про неї подбай.
– А я і дбаю. Їй моє слово потрібне, порада.
Минали роки. Я знала, що в мене виросте добра донька зі щирим серцем і буде у неї все найкраще! Я відправила свою дочку вчитися, та не стала відсилати її далеко від дому. Хай краще навчається в обласному центрі, і до мене частіше приїжджає, потішусь дитиною та її успіхами! А Софія, Людина дочка, чула, що вчиться на дизайнера закордоном. Іноді про неї всякі чутки ходили:
– Поки Люда працює закордоном, її дочка ганяє на крутому мерседесі. А кожного вечора в неї новий кавалер!
Тепер Люда приїхала трохи в село на літо у відпустку. Зустріла якось її на вулиці, і думаю: запрошу на каву, поспілкуємось. Кава у мене звичайна розчинна і сирник спекла. Люда ще з порогу мені заявила:
– Я п’ю тільки італійську каву, а з ласощів полюбляю тирамісу.
– То уяви, що це італійський чизкейк, – я намагалась перевести її критику в жарт.
– Нічого подібного. Там застосовують сир “Філадельфія”, а не звичайний коров’ячий.
Знаєте, це мене дуже заділо, але то був лише початок!
– Та як ти приготувала цю каву? – таки спробувала Люда. – У тебе ж навіть нема кавоварки. Для жінки варити каву – це ціла магія, цілий процес, а не розмішав каву з водою і все!
– Так, я не пані, як ти, в мене все просто, але з любов’ю. Доня все нахвалює мій чай з травами, а то прості трави (м’яту на городі вирощую), а вона каже, що чай у мене найкращий!
– Це вона боїться тебе образити. Так ти її виховала, що слова лихого не скаже. Та насправді ти її не любиш! Моя Софія має все і освіту, і машину, і хлопець у неї буде гідний – їй рівня!
– Знаю, що Софія твоя навчається закордоном, та я б не спішила нею хвалитися. Чула бо що вона більше по вечірках бігає, а моя дочка – сидить над книжками і я з нею людину зроблю! Бо не гроші формують людину, і щастя не залежить від їх кількості!
Зізнаюсь, нам таки з Людою не вдалось добре посидіти у той вечір, бо все сперечались і кожен лишився при своїй думці. Подруга навіть вітатись перестала зі мною. Та розсудіть, чия правда? І що дитині важливіше: мамина турбота чи мамині гроші?