Усе життя я панічно боялась старості. З жахом висмикувала перші сиві волосини та мастила кремом шкіру. А тоді збагнула – це неминуче. Роки однаково летять, їх не зупинити. Тоді мене більше почало лякати погане самопочуття, неспроможність дати собі раду.
І все було нормально, доки мені не виповнилося 58 років. Саме тоді я відчула, що вже не молода. Мені стало важко виконувати фізичну роботу, з’явилася втома. Та я однаково трималась. А тоді поступово, перетворюючись з жінки на бабусю, збагнула одну важливу річ. Старість страшна зовсім не поганим виглядом чи слабкістю. Є дещо інше.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше статей з психології за посиланням – https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
Ви помічали, що майже всі люди старшого віку схожі. Для молодих вони наче на одне обличчя. Здебільшого їх просто воліють не помічати, уникають зустрічі поглядами.
Ті, хто ще вчора був талановитим музикантом, успішним інженером чи вчителем поступово перетворюється на просто бабусю чи дідуся. Безлику людину похилого віку. Уявіть, як це несправедливо.
Та що робити з таким ставленням людей? Згадайте, в кожному під’їзді живе бабуся, котра постійно спостерігає за сусідами, намагається з ними поговорити. Про будь-що, просто тому, що їй самотньо. Хтось тікає від розмови, хтось обмінюється декількома фразами заради ввічливості. Але жоден з них не здогадується, що ця жінка ще 30 років тому була директором заводу, поважною людиною в місті.
А той дід, що грає в доміно з іншими в гаражі, в юності був чемпіоном з легкої атлетики, високим блакитнооким красенем.
Тож, люди, подумайте добре перш ніж байдуже відводити погляд, зустрічаючи людину похилого віку. Зверніть на неї увагу, вона особлива.
А ви боїтесь старості?
Більше цікавих та корисних статей з психології шукайте тут – https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!