Два тижні тому до нас у гості приїхала теща, Василина Петрівна. Вона років 10 мінімум працює в Канаді. І через таку велику відстань вкрай рідко приїздить. І чесно, була б моя воля – я б її взагалі до квартири не пускав.
У тещі дуже специфічний характер. Вона любить всіма командувати. Або вдома має бути так, як вона сказала, або чекай великий скандал. Борони Боже їй перечити, одразу починає на тебе дивитися, як на шматок лайна.
З моїми батьками пані Василина пересварилася ще до весілля. Бо ми хотіли просто скромно відсвяткувати, запросити максимум 50 людей у кафе. А теща хотіла навпаки – розкішний ресторан, кортеж машин, запросити двоюрідну бабусю троюрідного діда. Список тоді складався зі 100 людей мінімум. Так ми посварилися, що весілля взагалі не робили. Тільки розписалися, взяли шлюб у церкві і все.
І от коли теща приїхала, то наголосила, що має для нас сюрприз. Я її добре знаю і така “радісна” новина насторожила:
– Словом, я от вирішила, що треба нам купити спільне житло. Аби ми разом жили, як велика родина.
– Мамо, але у нас з Мишком є своя квартира.
– То квартира? Боже, комірчина нещасна, павуки та таргани там бояться плодитися!
Ще до весілля я самотужки купив невелику квартиру-студію. Так, то не царські хороми, але набагато краще, ніж жити з батьками у 25 років. Кохана гарно господарює вдома, підтримує чистоту.

І знаєте, яка геніальна ідея у тещі? Вона вибрала три квартири в одній новобудові. Одну для себе, одну для нас і одну для молодшої доньки. Ще й всі на одному поверсі знаходяться.
Але чомусь жінка цього разу послухала маму, а не мене:
– Там будуть три просторі кімнати. Поруч є садочок та школа, для дітей судове місце.
– Ага, і твоя мама буде, як той наглядач у в’язниці.
– А що тут такого? Може вона хоче з онуками багато часу проводити?
Мене просто поставили перед фактом і не хотіли вислухати думку. Так ще й квартири всі записані не на мене чи жінку, а на пані Василину. Бачте, їй так спокійніше.
От вже який день ми з жінкою сваримося та спимо окремо. А все було б добре, якби теща сиділа в тій Канаді та не пхала свого носа у нашу родину.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!