Я з дружиною вже 3 роки орендуємо житло. Тоді як батьки Аліни мають дві квартири. Одну купили, коли приїхали із заробітків, а іншу, яка дісталась їм у спадок, здають квартирантам. Після весілля я був впевнений, що одна з квартир дістанеться нам, але помилявся. Розумію, що з цього вони мають непогані гроші, але чому не можна забезпечити свою єдину доньку помешканням? Хіба їм важливіші гроші ніж щастя дитини?
Аліна просити у батьків не хоче, тоді наважився попросити я. Одного разу сказав я до тещі:
– Ольго Василівно, чому не подаруєте дочці квартиру, яка вам по суті не потрібна, адже ви маєте де жити?
– Тобто подарувати? Моя донька вийшла заміж і ми вже не зобов’язані забезпечувати її. Тепер це твій обов’язок — відповіла мені теща.
– Могли б і допомогти, адже саме через відсутність постійного місця проживання ми не можемо наважитись на планування дітей. А ви ж хочете онуків, правда? — говорив далі я.
– Е ні, ти мене шантажувати онуками не смій! Ми також колись жили з маленькою Алінкою в орендованій квартирі й вам нічого не станеться!
Мене обурила така її відповідь. Тоді я сказав дружині, щоб вона поговорила зі своїми батьками, але і їй відмовили. Ніколи не думав, що вони такі скупердяї. Тепер теща та тесть взагалі зненавиділи мене, намовляють Аліну, щоб та розлучалась зі мною, якщо я не можу забезпечити сім’ю. Але до чого тут це? Напевне їх правда в очі коле, адже я назвав їх скупими. Ну нічого, вони не вічні, тому потім все одно та хата буде наша! А яка ваша думка щодо цієї ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!