Теща постійно просила приїздити Володю в село. От ні дня не було, аби вона не подзвонила і не продиктувала список справ. То треба картоплю зібрати, дров нарубати, нову черепицю на дах поставити, викопати бур’яни на городі, потріпати коврики, на стрісі порядок зробити.
А Володя мріяв тільки про одне – виспатися в суботу. От просто валятися в ліжку цілий день, нікуди не поспішати, пити пиво та дивитися футбол.
Однак, він розумів, що у тещі більше нема помічників. Чоловіка поховала ще років 5 тому, Ліда єдина донька. Родичі роз’їхалися світом, залишився пані Валю саму-самісіньку в селі. Тим паче, вона сама точно не впорається по господарстві. Ще не вистачало, аби вона собі шию звернула на тій драбині, якщо полізе на дах. Або ще гірше.
– О, нарешті мої помічники приїхали. Зятю, он там лопата, треба мені пару грядок викопати. Я хочу теплицю поставити.
– Добре, мамо.
Володя пішов на город, почав копати грядки, де показала теща. Раз, два – аж раптом чує, що під землею щось стукає. Відгорнув ногою купку ґрунту і помітив там банку. Однак, всередині були долари та євро.
“Ось це так мені пощастило сьогодні” – подумки радів Вова. Але потім його щастя змінився на сумнів.
“Може тещі віддати? А раптом, це її гроші. Ні. А якщо сусіди закопали?”.
Десь глибоко в душі Володя хотів взяти ті гроші собі. Адже на роботі скоротили, зарплату затримують. Треба родину годувати і ще й сплачувати кредит за машину.
Декілька хвилин Вова вагався. Забрати чи віддати? Але совість перемогла, він кинув лопату на городі та пішов до хати:
– Мамо, дивіться, що я знайшов. То ваші сусіди чи..
– Ні, Володику, то я зробила. Сама закопала.
– То ви так не довіряєте нашій банківській системі, що вирішили гроші під землею заховати?
– Ні. Просто я так хотіла тобі подякувати за допомогу. Ти завжди приїздиш у село, господарюєш вправно. Всі сусіди кажуть, який у мене хороший зять. Якби не твої золоті руки, то я би геть пропала тут!
Володя думав, що пані Валентина його розігрує.
– Тим паче, я знаю, що у тебе проблеми з кредиток. Бери ті гроші та виплати, аби боргів не було.
– Господи, мамо, ну ви і фантазерка.
– Зате бачиш, ти ще й пройшов перевірку на чисту совість. Одразу мені гроші відніс та все розповів про знахідку. У тебе не тільки золоті руки, але й добре серце!
Тоді Володя не відмовився від грошей. У понеділок поїхав до банку та погасив кредит без шалених відсотків.
І він зрозумів одну просту річ – всі добрі вчинки повертаються у більшому розмірі. Головне ніколи не відмовляти рідним у допомозі. Бог за таке добро потім точно віддячить!
А Ви погоджуєтеся з такою думкою? У Вас був такий досвід?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!