Цього дня Галина вирішила не залишатися в селі й поїхала додому.
Там вона застала сина з дівчиною в ліжку.
– Ти взагалі знахабнів? Подивися, на неї і на себе.
– Мамо, ти не думай нічого, але ми з Лілею будемо одружуватися…
Жінка була ошелешена, вона розплакалася й більше ні слова не зронила. Після того, як дівчина покинула квартиру, Галина вирішила поговорити з сином. Вона не могла змиритися з тим, що у її сина з двома вищими освітами дружиною буде оця сіра мишка.
– Мамо, я це не буду обговорювати — сказав спокійно чоловік.— Ліля вагітна…
– О Господи! — Галині потемніло в очах. Вона вважала, що ще зуміє переконати сина. Але ця ситуація не дозволяє ніяких маневрів.
– А ти голову на плечах маєш?! — знову зірвалася на крик. — Мені здається, що загубив у неї в ліжку.
– Не хочеш приймати Лілю в сім’ю, не приймай. Зараз вже нічого не зміниш. – різко промовив чоловік. – Ми з Лілею розпишемося та винаймемо квартиру. Більше ти мене не побачиш.
З часом Галя змирилася та почала цікавитися, звідки ця дівчина.
Як виявилося, вона кругла сирота. Галина знову була шокована. Не кричала на сина, але без заспокійливих не обійшлося. Вирішила зателефонувати чоловіку, який працює за кордоном:
— Галю, не роби із цього трагедію. Не тобі з нею жити. Дорослий хлопець, нехай сам вирішує. Весілля справимо, щоби не гірше, ніж у людей. А там видно буде.
…Зробили весілля восени. Молодята винайняли квартиру в тому ж під’їзді, де й Галина. Дівчина не мала поняття, що таке сімейне життя. Галина навчала її в усьому та давала цінні поради. Допитлива Ліля хотіла все знати, все вміти, була наполегливою і набридала Галині запитаннями, як це чи інше зробити, чому так, а не інакше, а якщо зробити не так, то що буде?
Свекрусі дуже подобалося проводити час з невісткою та її навчати. Дівчина була дуже добродушною та стала хорошою дружиною.
Коли Ліля народила чудового хлопчика, то Галина була на сьомому небі від щастя. Жінка усім розказувала про те, який в неї чудовий внук та як він підростає.
– Галю, внук внуком, а ти краще розкажи, як невістка, — поцікавилась якось колега. — Пам’ятаємо, що ти їй не вельми рада була.
– Ліля – дуже хороша мати та дружина… Мені дуже соромно за те, що я була проти їхнього шлюбу. Не права я була.
Так і живуть всі дружньо та зараз чекають на ще одне поповнення.
Чи варто батькам втручатися в долю власних дітей? Що думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!