Тільки через 15 років зрозуміла, що мій “коханий” був звичайним боязугом та нікчемою. Адже побачила, у що він перетворився

Я закохалася у Романа ще у школі. Він перейшов до нас в 11 класі, бо його батько отримав роботу в нашому місті. Звісно, багато дівчат з мого класу та паралелі бігали за ним, намагалися привернути увагу.

Але тоді Роман на них навіть не дивився. А потоваришував зі мною. Ми разом сиділи за партою, готувалися до контрольних, ділилися шпаргалками та булочками в їдальні. Після уроків Роман проводив мене додому. 

Я відчувала, що подобаюся Романові набагато більше, ніж просто однокласниця. Звісно, ми декілька разів цілувалися та обіймалися, але до більшого діло не доходило.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

А потім були новорічні свята. Дирекція організувала дискотеку у спорт залі. Я витратила всі свої кишенькові гроші, аби купити нову сукню, мама допомогла зробити гарну зачіску та макіяж. От я заходжу в спорт зал, шукаю Романа, аби запросити на танець. А він стоїть під ялинкою та мацає однокласницю, Женю. Ще й так нахабно пристає, всі вчителі та друзі бачили. 

Я одразу розвернулася та пішла геть додому. Ще ніколи так гірко не плакала. А найгірше – Роман та Женя почали зустрічатися, деякі однокласники нахабно з мене кепкували. Типу, “дивися, на яку кралю тебе проміняли”. Я не могла навіть на уроках нормально вчитися, бо постійно слухала насмішки. 

А потім випускний, вступ до університету. Всі однокласники забули про таку історію. Та і ми переживали за те, аби екзамени скласти, а не пліткувати. 

Ну і минуло вже 15 років. Я зустріла справжнього чоловіка, вийшла заміж та створила гарну родину. У мене чудові дітки, коханий, який буквально носить на руках. 

І декілька днів тому ми поїхали до моїх батьків додому. Заїхали в супермаркет, аби купити солодощі та якісь гостинці до столу. Стою біля відділу з алкоголем, вибираю вино. І хтось гукає мене:

– Лідка. Ліда Вакуленко? 

Пошепки

Обертаюся – а поруч стоїть товстий, старий чоловік. Щетина, пивне пузо. 

– Не впізнаєш? То я Роман. Роман Ковальчук.

– Ой, не впізнала.

– То багатим буду. Ну як твоє життя? Я от в нашому місті залишився, машини ремонтую. Бізнес скоро свій відкрию.

Знаєте, мені так було неприємно з ним говорити. Такий “мужик”, лисина, живіт з-під кофти випирає, взуття брудне, нігті погрижені з задирками. Хоча ми однолітки, але Роман виглядав старшим на багато років. 

– А я той, Женьці після школи зробив пропозицію. У нас є діти. Але так гризе мене мегера, що словами не передати. 

– Ну, співчуваю. Мені вже треба бігти, поспішаю. 

Знаєте, от, може воно і добре, що я тоді з Романом своє життя не склала. Бо не знати, яка б доля мене чекала. 

Та і він не вартує моїх сліз. Якщо чоловік зробив жінці боляче – то це вже не чоловік, а просто ганчірка. 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector