Тільки через багато років я зрозуміла, чому мій чоловік так і не прийшов на наше весілля

Я повинна була одружитися рівно 5 років тому. Усе було готове, гості з нетерпінням чекали початку свята, але статися цьому так в не судилося. Коханий просто не прийшов на церемонію розпису і я залишилася сама. Я тоді повірити не могла, що таке взагалі може бути. Для чого тоді були ці зустрічання, присяги у вічному коханні і організоване весілля? Ми просто могли розійтися спокійно, не будуючи зайвих планів. 

Посумувавши, я розлютилася. у мене була величезна образа на коханого. Я довго аналізувала причини такого вчинку, бо сам він нічого мені не пояснив. Думала, може, річ у мені. Але ж я ще та наречена, таких з руками і з ногами. Гадала-гадала, втім, нічого путнього так і не спало на думку. А багато років по тому я зустріла друга мого нареченого і дізналася всю правду. 

Я вже заміжня. Так, живу з тим же другом, який і розповів мені правду про недочоловіка. Адже саме він підтримував мене весь цей час, доки я не могла пережити такого підступного вчинку мого коханого. Його звуть Роман. Він – хороший чоловік, відповідальний, розсудливий. Завжди міг підтримати та порадити щось у скрутну хвилину. Він зробив для мене дуже багато.

Побралися ми майже одразу після того, як зустрілися випадково. До того моменту я вже майже забула випадок із весіллям, здається, навіть встигла розлюбити колишнього. Втім, всередині ще був страх того, що все знову повториться.Тож на першу пропозицію про одруження я відповіла “ні”. Але свої серйозні наміри Роман довів з роками.

І ось ми справді побралися. Перед тим ми говорили про моє перше весілля, яке так і не відбулося 5 років тому. Виявилося, що це Роман напередодні напоїв мого колишнього нареченого і саме через це той не зміг прокинутися і прийти на весілля. А потім було соромно зізнатися, тому просто вирішив мовчки піти і вдати, що передумав женитися. Я була шокована. Не розуміла, навіщо він так вчинив. Виявилося, з великої любові. Але зараз я йому навіть вдячна за це. Жаль, що він не зізнався швидше та й взагалі пішов таким шляхом. Але, що маємо, те маємо. 

Що думаєте про вчинок Романа?

Як відреагували б на таке зізнання ви?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector