Так склалося життя, що я зараз виховую сама двох дітей. Колишній чоловік живий-здоровий, вже другу жінку має та дитину. Моя мама ще перед вінчанням відмовляла:
– Доню, той Андрій тобі не пара. Я тебе благаю, ну подумай ще раз. Нащо так рано під вінець лізти?
Мені тоді було 22 і я щиро вірила, що Андрій – той самий чоловік на все життя. Однак, випробування на міцність родини ми не пройшли. Поки я у декреті з двійнею сиділа, то чоловік розважався з молодими співробітницями. От для них не шкодував ні квіти купити чи в кафе зводити. А я в той час просила у свекрухи чи інших родичів гроші на підгузки.
Протрималися ми так 2 роки. А потім я побачила у його телефоні любовні листи від чергової коханки з дуже вульгарним підтекстом. І поки чоловік був на вулиці, я швидко зібрала всі речі, взяла дітей, викликала таксі та поїхала до мами:
– А я тобі казала! Ти чого мене не слухала?
– Мамусю, я тебе благаю, і так на душі гірко. Я наче померла всередині.
– А якби мене послухала, то не сиділа б тут та не плакала, як та корова! Де твій розум був, коли весілля грали?
На цьому мої життєві перипетії не закінчилися.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Мама категорично заборонила мені подавати заяву на аліменти:
– Ти що, готова під нього стелитися? Тобі його грошенятка потрібні.
– Не мені, а дітям. Одяг їм куплю чи взуття.
– Не смій ні копійки від нього навіть брати. Самі дітей на ноги підіймемо, без допомоги Андрія.
Ми почали на всьому страшенно економити. Що заробила – то на дітей витрачала. Добре, що біля мами на районі є садочок. А я влаштувалася на роботу майстром манікюру в один салон краси. Платили там мало, але хоча б якісь гроші були в гаманці.
Паралельно я збирала ще на власне житло. Ну бо нас 4 ледь поміщалося у маминій двушці, було тісно, наче в рукавичці. Тільки цього літа вдалося викупити на іншому кінці міста квартиру, продавала моя знайома зі школи. Там ремонт старенький, сантехніка ледь тримається, та і загалом то глухий район. Правда, без кредиту не обійшлося.
Але як тільки ми заїхали на квартиру – мене звільнили з роботи. Грошей було обмаль, ледь вистачало на якусь гречку чи сосиски для дітей. Мама сама жалілася, що у неї зарплата мізерна.
І тоді я вирішила все-таки переступити через свою гордість та зателефонувати до колишнього чоловіка щодо аліментів. Спокійно, без скандалів та сварок домовилися про певну суму.
Поки я ще шукаю роботу, але з аліментами чоловіка легше. Ви не подумайте, що я не правильно витрачаю гроші. Купила діткам нові курточки на зиму, взуття та ще теплі штанці. Ну і на продукти вистачило. Не посмію ніколи собі на манікюр чи на салон краси взяти хоча б гривню з аліментів.
Однак, про ці аліменти дізналася мама. І так почала кричати:
– Ти безсовісна! Чому в нього гроші просиш?!
– Мамо, а в чому діти ходитимуть взимку? Голі?
– І що? То вже треба бігти до колишнього і гроші просити?
– Мамо, він тато і повинен так само вкладатися у дітей.
– Знаєш, раз ти совісті не маєш, то можеш до мене навіть не дзвонити. Ні тебе, ні дітей. Сама давай ради тепер!
Ну і все, мама не телефонує, у гості не хоче приходити. А все через ті кляті аліменти від колишнього чоловіка. Але хіба я сама зможу дати їм все необхідне на малу зарплату?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!