Я дуже люблю маму, у мене, крім неї нікого не було в дитинстві. Однак, зараз наші стосунки котяться у прірву. Щоразу з нею стає все нестерпніше говорити. А все через Петра – її нового кавалера.
Отож, свого тата я взагалі не пам’ятаю. Він пішов з родини дуже давно, мені було 6 місяців. І ніколи про мене не згадував, не телефонував та не приїздив у гості.
На щастя, нам допомагала бабуся Марина, мамина мама. Тоді у мами з татом не було свого житла, мешкали на орендованій квартирі. Ну і після розлучення мама повернулася додому, але вже зі мною.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я бабусю дуже любила. Вона смачно готувала, вчила зі мною уроки. Завдяки бабусі я вже у 10 років вміла варити борщ, ліпити пельмені та гарно вишивати картини чи рушники.
Але коли мені було 15, то бабуся важко захворіла. Буквально за місяць так затухла, як свічка. Ми її старалися лікувати, везли до столиці, однак, ніхто не зупинив цю страшну хворобу.
Перед тим, як піти на небеса, бабуся переоформила квартиру на мене та маму, кожній типу по кімнаті.
От минуло відтоді 10 років. Я сама вивчилася, переїхала з Тернополя до Львова. Тут зустріла коханого чоловіка та народила діточок. Маму щосуботи провідувала, ще як була студенткою, то їздила додому на вихідні. А зараз онуків привожу, аби вони з бабусею час провели разом.
Однак, десь 2 місяці тому мама дуже змінилася:
– Слухай, я на цю суботу вже маю плани. Ти краще не приїжджай, бо я така зайнята.
– А чим?
– Ой, та той.. ну сусідці допомогти треба.
– Так я все одно приїду, разом буде швидше.
– Ні, я сама! Не треба!
Ну дуже дивно себе поводила. А потім до мене дійшли плітки та я дізналася справжню причину.
На роботі мама познайомилася з Петром. Старший від неї на 5 років, розлучений. Свою квартиру віддав колишній жінці та дітям (ну це він так з себе благородного лицаря зробив) та винаймав житло.
І мама вирішила пустити його до себе:
– Він мені кран поремонтує, диван відсуне, аби я підлогу помила.
– Мамо, це добре. Але тобі не знається, що ти надто рано почала з ним так серйозно жити.
– Я не маю право на кохання? Не маю право зустрічатися з чоловіком? Що, самій вмирати в цій квартирі?
Я дійсно переживала за житло. Бо чула та читала багато історій про аферистів та альфонсів. Ну і виявилося, що не дарма хвилювалася.
Мама вже тиждень до мене телефонує та просить приїхати в Тернопіль та піти до нотаріуса:
– Слухай, ти вже проживаєш у Львові, маєш свою квартиру. Так що буде добре, якщо ти офіційно відмовишся від своєї частки тут та перепишеш на мене.
– Мамо, а хто це тобі таке порадив? Петро?
– Тобі яка різниця? Може я сама до цього додумалася? Хочу квартиру продати і будиночок купити.
Я не довіряю її чоловікові. Мені Петро такий дуже слизький, чесно. Вроді посміхається, але щось лукава є в цій посмішці.
Боюся за маму, аби вона в цю аферу не попала. Бо стільки років її не турбувала квартира, але як тільки з’явився на горизонті Петро – все, треба терміново їхати до нотаріуса.
А мама ображається, каже, що я жадібна дитина. Мовляв, чекаю не дочекаюся, коли вона до баби на небеса піде, аби я сама всю квартиру забрала.
Як мені бути з мамою, що робити?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!