Чи я того дня не з тієї ноги встала, чи що – але все раптом полетіло шкереберть.
Почалося все з того, що на кухні я наступила своїм пухнастим капцем в калюжу воду, яка за ніч натекла з нашого холодильника.
– Що це? Невже зламався?
– Треба майстра терміново викликати. Поки всі продукти не зіпсувалися, – сказав чоловік.
Поки Дмитро домовлявся про ремонт холодильника, я намагалася врятувати його вміст.
Добре, що ми не встигли вчора поїхати на закупи – що б тоді було, не уявляю.
Швиденько нагодувала дітей сиром та йогуртом – молочка найшвидше псується. Шматок м’яса закинула в термосумку – сподіваюся, до вечора йому нічого не станеться.
В морозилці знайшла пакет вареників і заморожені овочі – ось це і приготую. Дякувати Богу, на вулиці холодно, тому наша майбутня вечеря відправилася на балкон.
Дмитро забрав дітей і поїхав на роботу.
До приходу майстра я якраз встигла все прибрати. Старший чоловік уважно оглянув мій холодильник, важко зітхнув і сказав:
– Доведеться вам до завтра потерпіти…
– Чому? Що сталося?
– Та деталька одна полетіла. Замовляти треба. Сьогодні ніяк не вийде.
– Добре, хіба у мене є інший вихід?
– То ще вам пощастило, що ви продуктами його не завантажили по повній. Я минулого тижня їздив до жінки, яка накупила всього по акції, а сама на кілька днів до друзів в інше місто поїхала. В той же вечір в її будинку вимикали світло. Воно то потім включилося, а от холодильник ні.
– Ооой, уявляю собі, що потім було.
Відпровадила майстра і вирішила забрати дітей з садочку трохи швидше, ніж зазвичай. І так довелося брати вихідний.
Прогулянка з дітьми зробила цей день набагато кращим. Я купила їм солодку вату, ми посиділи в парку і попленталися до хати.
Під під’їздом на лавці сиділа моя подруга – Надійка. Відколи ми переїхали з Дмитром в нову квартиру, сусідка часто навідувалася до мене в гості. Так і здружилися.
– О, Даринко, ти чого так рано з дітьми?
– Та холодильник зламався з самого ранку. Довелося майстра викликати.
– Зремонтували?
– Та де ж там. Доведеться до завтра чекати.
– О на маєш! А я хотіла забігти до тебе на чай. Побалакати.
– Та ходи, якщо не злякаєшся безладу на кухні.
За розмовою з Надею я швидко зварила дітям вареники, нагодувала їх. Решту – склала в контейнер і загорнула фольгою.
– Ти що робиш? Куди вареники сховала?
– Та як? Це ж для Дмитра. Покладу біля плити, щоб теплі були.
– А мене не збираєшся годувати?
– А повинна?
– Ото ти гостинна, Дарино! Слів нема. Я прийшла до тебе, розважаю тебе тут увесь вечір, а ти мені магазинних вареників пошкодувала?!
– Надійко, та що ти таке кажеш? Я ж сама навіть їх не їм – Дмитрові лишила, дітям.
– Та що їх лишати? Хіба не можна за ще однією пачкою в магазин збігати?
– Ти пропонуєш мені лишити дітей самих і бігти серед ночі по вареники, бо тобі так захотілося?
Подруга вскочила з крісла, розвернулася і попрямувала до виходу. На останок кинула фразу:
– Нашій дружбі кінець! Я усім розповім, що ти за людина! Не сумнівайся!
Вона гримнула дверима так, що мало штукатурка не посипалася. Я стояла і не могла зрозуміти, що взагалі відбулося…
Добре, що Дмитро вчасно повернувся з роботи. Про все розповіла йому.
– Колись це мало статися, – холодно сказав він, наминаючи вареники, які посварили мене з сусідкою.
– Ти про що?
– Про те, що тобі нарешті відкрилися очі на те, якою корисливою і скупою є твоя “подружка”.
– Та як ти таке можеш казати?
– Як-як? Вона тільки й заглядала тобі в руки, щоб ти їй щось дала, а сама навіть нещасної шоколадки ні разу в гостину не принесла.
Як би я Надю не захищала, але розуміла, що чоловік має рацію.
З того часу минув вже тиждень. Жінка в мій бік навіть не дивиться. Та то ще квіточки. Вона пустила по всьому району про мене такі плітки, що я досі за голову беруся, як дізнаюся про якісь з них.
Добре, що більшість людей їй не повірила. Багатьом відома звичка Наді їсти з чужої кишені.
На вареники спочатку навіть дивитися не могла, а зараз вже все забулося… Завтра піду по нову пачку.
Чи підтримуєте Ви Дарину?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.
Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!