Життя у мене поділилося на “до” та “після”, коли я поїхала на заробітки в Португалію.
Отож, в Україні я жила дуже бідно. Мене виховувала мама з бабусею, яка була прикута до ліжка. Рідненьку я часто не бачила вдома, бо вона працювала, як конячка на заводі. Грошей нам і так не вистачало, тому я часто носила вживаний одяг, часто їли пісні страви без м’яса. У школі мене всі дражнили та обзивали “жебрачкою”.
Навіть коли я подорослішала, то чорна смуга в житті не закінчувалася.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Чоловік мене покинув вагітну з боргами. Він любив грати у карти на гроші, виніс з дому всю нашу техніку та золото. Навіть обручки здав у ломбард. Тільки через 5 років зуміла розрахуватися з боргами.
Але життя не приносило ніяких сюрпризів, тільки одне розчарування. Єдина розрада – то синочок Андрійко. Я старалася дати йому все найкраще, краще собі не куплю чоботи на зиму, але Андрійко матиме новий телефон чи теплу курточку.
І у 2018 році моя кумонька запропонувала поїхати в Португалію на заробітки:
– От ти тут спину гнеш за копійки. А там взагалі життя інакше. Робота є і за це гарно платять. Ну ти переведи курс євро на наші гривні!
– Але на кого я сина залишу?
– Він у тебе вже дорослий бугай, сам поживе. Чи ти хочеш до старості горбатитися на роботі?
Я довго вагалася, але все-таки погодилася на таку пропозицію. Зробила документи, зібрала валізу та поїхала в місто Тавіра, там влаштувалася покоївкою у готель. Тут великий потік туристів, адже поблизу пляж та океан.
Звісно, як всі заробітчанки, я половину коштів пересилала синові в Україну. І навіть купила йому потім квартиру, дуже гарний район, новобудова. Ну і ремонт оплатила.
Правда, Андрієві всього було мало. То надіслала 500, а не тисячу євро, то поставила не ті крупи в посилку чи макарони.
Але, знаєте, Бог невдовзі послав мені крихту щастя. У готелі я познайомилася з Енріке. І так у нас все закрутилося та завертілося, що я закохалася в нього по вуха.
Енріке був налаштований на наші стосунки серйозно. Забрав мене з Тавіри до Лісабону. Тут я живу, наче королева. Маю особистого водія, помічницю по дому. Енріке не жаліє на мене грошей, купує мені дорогі подарунки, возить на курорти відпочивати.
А я частую коханого українськими стравами. Він обожнює борщ, галушки та вареники з сиром. Ще в Енріке є хвора мама, я за нею доглядаю. Ми разом гуляємо, їздимо на процедури, я читаю пані Альмі новини та книги. Вона дуже добре до мене ставиться, часто називає донею.
Однак, Андрієві про Енріке я нічого не казала. Ну мало що син подумає про мене. Скаже, що мама здуріла на старості років та завела коханця закордоном. І родичі б точно про мене пліткували. Ну воно мені треба, аби хтось обмивав кісточки за спиною?
Майже рік приховувала Енріке. Але хтось з подруг все-таки добазікався Андрієві про заможного вітчима. І от він одразу до мене зателефонував:
– То що, тепер тебе можна називати сеньйорою? Купаєшся у грошах, маєш особистого водія, живеш, як у Бога за пазухою.
– Це мені таке щастя за роки праці.
– Ну раз у тебе більше грошей, то, може б ти цього місяця вислала нам 3 тисячі євро? Мені треба нову машину, бо стара Шкода ледь їде.
Мене таке нахабство сина здивувало. Звісно, я відмовилася йому допомагати:
– Андрію, ти вже дорослий чоловік, маєш свою родину. Я вже напрацювалася і багато чого тобі дала. Тому, будь ласка, берися нарешті за голову.
– Мамо, в Україні ми не заробимо таких грошей.
– Ну то нехай твоя жінка їде до мене на заробітки, я їй роботу підшукаю з радістю.
Ми сильно посварилися. Син наостанок крикнув у слухавку, що не хоче мене бачити на свята вдома.
Ось так гроші зіпсували мого сина та невістку. Все їм мало і мало, ніколи ситі не бувають від моїх грошей.
А я нарешті хочу пожити для себе. Стільки років працювала, наче рабиня Зульфія, і нарешті урвала свій щасливий білет.
Але сумно, що через гроші посварилася з сином, ще й перед святами…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!