– То вам 500 гривень мені на ліки шкода?! – Так, шкода, дуже шкода. У вас, Анно Василівно, за останній місяць губа дуже розкаталася!

Ранок неділі у нас почався з дзвінка свекрухи, Анни Василівни:

– Вадім, у мене знову щось так тиск скаче. Кинь мені 500 гривень, я сусідку попрошу, аби в аптеку пішла та мені ліки купила. 

Мене це так розлютило, що я аж вирвала телефон з рук:

– Шановна, ми вам не банкомат. У середу вам привезли продукти та дали гроші, де ви їх діли? І ті ліки коштують набагато дешевше? Ви нас у дурні хочете пошити?

– Ви що, готові кинути мене отак в скрутну хвилину? Я вам що, мама чи чужа людина? 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Будь ласка, не думайте, що я така скнара та погана невістка. Моя свекруха не пенсіонерка, має роботу – працює бухгалтером на якомусь невеличкому підприємстві. 

На весілля та квартиру ми з Вадимом самотужки нашкребли. Звісно, не обійшлося без боргів та кредитів. Навіть зараз ми виплачуємо іпотеку за двушку, яку купили влітку 2022 року. 

Дякувати Богу, що на продуктах якось вдається економити. Мої батьки з села нам передають сир, сметану, молоко, яйця. Влітку взагалі деякі пакети ледь-ледь у багажник поміщалися. Ми щосуботи приїздимо у гості, допомагаємо по господарстві.

Вадим батькові дрова нарубав, дах полагодив та ставили разом бруківку на дворі. А ми з мамою у хаті поралися чи біля худоби. Мої батьки мають велику господарку – кури, гуси, качки свині, кролики, коза та корова. Тато сам все м’ясо коптить, в нього є багато клієнтів як по селі, як і з міста люди приїжджають.

Свекруху наші фінансові проблеми не хвилюють. Коли ми робили ремонт у квартирі, то вона лиш раз зі мною поїхала в магазин вибирати плитку:

– Той, ну яке воно все дороге. Слухай, я там в гаражі маю пару рулонів шпалер. І ще можу відати вам куток, той, що на кухні стоїть

– Ну що ви. Ми краще вкладемося, але зробимо гарний ремонт на роки. Нащо нам різне барахло додому тягти?

І свекруха образилася на такі слова. Ну але вибачте, я дійсно не хочу тягти додому всяке барахло. Той куток вже обдертий, дермантин обліз, сидіти дуже твердо, так ще й ніжки хитаються. А ті шпалери – то якісь зелено-червоно-фіолетово-помарачневі квіти. Ну хіба то вже модно таке? 

На новосілля вона прийшла з порожніми руками. Ні, купила тортик в АТБ, який був на акції та з малим терміном придатності. Я такий десерт навіть до столу не подавала, чесно.

Ми з чоловіком заробляємо нормально. Але самі розумієте, що поки більша частина йде якраз на погашення іпотеки за квартиру. Ми вже відмовляємо собі в поїздці у гори чи замовити піцу на доставку. Все треба віддавати вчасно, аби відсотків великих через заборгованість не було. 

Але десь після Нового Року пані Анна почала скаржитися, що її зарплати геть не вистачає на прожиття:

Пошепки

– Я як зайшла в ту аптеку, то ледь серцевий напад не отримала. Ліки такі дорогі, що просто жах!

Вадимові стало шкода маму та він їй почав виділяти 400-500 гривень в тиждень. А їй цього стало мало, уявляєте? Вона живе сама, ні кота, ні пса не має. Що їй ще треба такого купувати? 

Мало того, вона нам остаточно на шию вилізла. У нас є машина, така старенька Шкода. І пані Анна щовечора дзвонила, аби ми її з роботи забрали, а в суботу відвезли на базар, а потім ще в магазин і так цілий день могли кататися. Вибачте, але ви в бак для бензину не сцимо, ви ціни на заправках бачили?

– Вадиме, це вже не нормально. От знаєш, є така приказка пусти свиню за стіл – а вона на стіл вилізе!

– І до чого це?

– Нікого не нагадує? 

– Ну вона ж там сама…

– І що? А в нас іпотека, якщо ти забув. І твоя мама ні копійки нам не давала навіть на ремонт. Чи ти забув, як вона хотіла нам втюхати страшні шпалери та куток обдертий?

Чоловік тільки сумно зітхав та змінював тему розмови. Бо, бачте, не хотів через маму зі мною сваритися. 

І пані Анна вже перейшла межу. Навіть на вихідних не дає спокою. От я не витримала, накричала на неї. Бо це не нормально – просити гроші у нас, хоча ми самі ледь копійка до копійки складаємо через цю кляту іпотеку:

– То ви мені і склянку води на старості не подасте?

– Яка старість, вам лиш 52. Молода вовчиця, гуляйте та розважайтеся. 

– Я так і знала, що ти на моє здоров’я будеш гроші жаліти, отака ти підла невістка. За які такі гріхи тебе Бог послав у моє життя?

Я заблокувала номер свекрухи зі свого та чоловіка телефонах. І заборонила Вадимові з мамою спілкуватися. Хай вже далі сама розгрібає ці фінансові проблеми. У нас і без того клопотів вистачає.

Шкода, що свекруха виявилася такою корисливою жінкою. Ми ж дійсно хотіли допомогти, а вона так обнагліла в край. 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector