Моя молодість була дуже важкою: батьки померли рано, виховання молодших братів і сестри лягло на мої плечі, проблеми зі здоров’ям спокою не давали кілька років… Так життя й навчило мене цінувати не тільки кожен день, а й кожну копійку, яку за цей день вдалось заробити.
Усе трохи пішло в гору, коли я заміж вийшла за Степана. Разом ми розпочали бізнес – продавали фрукти та овочі з теплиць. Аби ж ви знали, яка то важка справа, які то важкі гроші!
Як би не було складно, ми зі Степаном прожили гідне життя і виростили чудового сина. Іван і ціну людській праці знає, і до роботи завзятий, і симпатичний… Ми такі на нього надії покладали!
А потім звідкись взялась ця Єва…
Я вам клянусь, таку невісточку ще треба пошукати! От з першого погляду видно: єдине, чого вона до своїх 25 років навчилась – перед багатими мужиками своїми принадами виляти та гроші з них за це тягти! Не знаю, як вона свої чари на синочка мого нагнала, але він з нею наче голову втратив!
– Або Єва, або ніхто! – заявив Іван, коли я своє ставлення до його вибору озвучила.
Зривати весілля сенсу не було, тому якось вже воно так і склалось.
Жити з нами діти не захотіли, переїхали на орендовану квартиру. Перший рік після весілля я до них старалась не дуже часто заходити, а потім таки завітала в гості. 
Людоньки, що я там побачила… Це ж ні в які ворота не лізе!
Іван мій на роботі днями пропадає, щоб на власну квартиру грошей назбирати, а ця зірка лежить на дивані, ноги задерла та в телефоні клацає!
– Єво, а чи є в тебе совість, дитино?! – запитала я одразу. – Поки мій син спину рве, ти тут відпочиваєш? Може вже пора свою п’яту точку підняти та за розум взятись?
– Чого ви до мене причепились? Я одразу сказала Вані, що працювати не збираюсь. Очі бачили, що руки брали, як-то кажуть. Усіх усе влаштовує, – відповіла мені зверхньо невістка.
– Та як же це може влаштовувати! Вдома безлад, у холодильнику – пусто! Ти б хоч домашні справи до розуму доводила, якщо днями у квартирі сидиш.
– Нащо мені та кухня, ті ганчірки? Іван домовився вже з прибиральницею, вона до нас раз на три дні приходить. Їжу ми замовляємо. Усе в нас і без вас добре. Ви як все життя просиділи у своїх теплицях, то думаєте, що всі так жити мають?! То я не хочу так у вашому віці виглядати!
– То він на це ще й гроші витрачає?! – не могла вже стриматись я.
– Тю, звісно. Не за просто так же люди все це роблять!
Я аж прозріла… Ваня розказує мені, що одягу собі зайвий раз не купляє, аби витрачати менше, а тут я дізнаюсь, що ця дівка з нього на прибиральниць гроші тягне!
Така я зла додому вернулась, що й словами не описати. Хотіла вже із сином поговорити про все серйозно та наполягати на розлученні! Але чоловік не дозволив. Сказав, що вони й самі можуть у своєму житті розібратись…
Я наче й згодна з ним, але дивитись, як син мучиться, не можу! Та ще й до себе таке ставлення терпіти… І що тут робити?!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Що б ви порадили?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!