Через подарунок батьків я втратив спілкування з рідним братом. Точніше, Сергій перший від мене відвернувся геть.
Отож, як ви зрозуміли, у мене був старший брат. Та чого був? Він і зараз є, живий-здоровий, працює у Львові. Між нами чимала різниця, 9 років. І Сергій постійно був поруч зі мною. Ми разом гралися, він допомагав мені вчити уроки, вірші, розв’язувати складні задачки. Саме завдяки братові я зумів закінчити школу із золотою медаллю, це все його заслуги.
Сергій навчався у Львові, на вихідні приїздив додому. Звісно, не з порожніми руками постійно купував якісь солодощі, книги, пазли чи фарби для малювання. З братом я міг поговорити про все на світі – музика, фільми, запитати якісь поради того побачень з дівчатами. Сергієві я міг довірити найпотаємніші секрети. Бувало що мама навіть не знала про мої “пригоди”, тільки брат,
Так от, після закінчення університету Сергій одружився. Батьки допомогли йому оплатити весілля та ще дали пару тисяч доларів як подарунок молодятам. Його жінка, Ірина, мала свою квартиру, тому Сергій переїхав до неї жити.
Однак, не дуже йому пощастило з вибором жінки, чесно.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Щоразу, як Ірина приїздила до нас у гості, то ходила з таким виразом обличчя, наче її у свинарник завезли. Гидувала сідати до столу та пробувати мамині гостинці.
Ще часто нарікала, що наші батьки дали мало грошей на весілля. От знаєте, так докоряла Сергієві, як малому котикові, якого мордочкою в калюжу тикають.
– Взагалі, ви повинні мені дякувати що я вашого сина у свою квартиру пустила. Інакше б він далі у гуртожитку жив, як той безхатченко!
Навіть коли народилася їх донечка Марія, то стосунки між мамою та Іриною геть зійшли нанівець. Нас не запросили на виписку та хрещення, забороняли приїздити у гості. Мама щоразу плакала, коли Сергій скидав їй відео чи фото з Марією.
Невдовзі Сергій все-таки розлучився з Іриною. Чесно, ми з батьками спокійно видихнули після цього. Бо ця родичка лиш могла скандалити і зі всіма сваритися.
Брат зараз орендує квартиру та виплачує аліменти на дитину. Звісно, кожна зустріч з його донькою закінчується сварками з колишньою жінкою.
Поки Сергій не може купити собі навіть однушку на старому фонді, бо квартири у Львові ну ду-у-уже дорогі.
А тепер до суті проблеми. У мене є дівчина, Іванка. Ми з нею вже 4 роки точно разом зустрічаємося. На щастя, вона з моїми батьками ніколи не сварилися, у них чудові стосунки.
І недавно я дізнався, що стану татом. Звісно, ні про які аборти мови не було, ми одразу написали заяву до РАЦСу. Тим паче, Іванку я щиро кохаю та хотів, аби вона стала моєю дружиною. І вже так Бог велів, аби вона саме зараз завагітніла.
Весілля ми не робили, тільки запросили родичів у кафе, зібралося 20 людей. Звісно, зі Львова приїхав Сергій і я вже натякнув, що він стане хрещеним татом мого сина чи доньки.
Ні я, ні Іванка не знали, що батьки купили нам невеличку двушку на околиці міста. Вони виголосили тост та вручили нам ключі:
– Ну, ви тепер вже родина, тому повинні мати своє гніздечко. Ми чим зможемо – тим і допоможемо.
Ми зраділи, але Сергій навпаки – дуже розлютився, навіть до кінця застілля не залишився та поїхав геть.
Вчора я приходив до батьків та підслухав, як мама з Сергієм по телефоні говорила:
“То я сам, у чужому місті, пісну гречку їм, дитині аліменти виплачу, а ви в той час Володі квартиру даруєте? Так ви мене любите?!”
Від мене Сергій не хоче підіймати слухавку, постійно або блокує, або скидає дзвінки. Я не розумію, чому брат так різко змінився? Йому раніше батьки допомогли з весіллям, постійно купували подарунки.
А зараз я потребую їх фінансової підтримки, у мене скоро дитина буде. Не розумію такої бурхливої реакції брата, чесно. І головне – як нам далі підтримувати спілкування?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!